Стрєлков, Бабай та Чорний Ленін. Чим зайняті найяскравіші постаті ДНР. Козак Бабай: «Хочеш миру? Готуйся до війни! Куди пропав ополченець бабай
- 17. 12. 2015
Історія про те, як нічим не примітний мешканець Білоріченська Олександр Можаєв став легендарним козаком Бабаєм, одним із символів війни з Україною. Нині він знову живе у рідному місті. Війна стихла, але не для нього
Війна на сході України має свій багатий епос. Здебільшого він народжується в Інтернеті та передається з вуст у вуста, зі сторінки на сторінку. Жахливі розповіді про тортури, перекази про подвиги, страхи батальних сцен. Ще у будь-якому епосі є свої легендарні герої, титанічні особистості, навколо яких розгортаються всі події. І особливе місце у пантеоні військових напівбожеств Донбасу займає постать козака Бабая. Має свій паблік у «ВКонтакті» на 13 тисяч людей та позамежну кількість фан-арту. Шанувальники Бабая малюють його накаченим гігантом, справжнім богатирем. Про Бабая складають пісні: «Хто піндосівсько-японські Кінг-конг та Годзілла? Тьху! Російський Бабай - ось це сила», - читаєрепер Drago родом із Харкова. По мережі ходять тисячі мемів з агресивною фізіономією Бабая, не кажучи вже про легенди, пов'язані з бойовими подвигами (власноруч збив вертоліт з гранатомета, є офіцером ГРУ і т.д.) Але про реальну людину відомо небагато, інформація мізерна і суперечлива.
Привокзальною площею Білореченська йде чоловік у шкіряній куртці. Під нею смугаста сорочка з хвацько розстебнутим коміром, на шиї видніється важкий хрест. Надивившись героїчного фан-арту, я очікував побачити камуфляжного гіганта, справжнього Геґріда, але Бабай виявився невисокого зросту кріпаком, цілком скромним на перший погляд. Звичайний Олександр Можаєв. Вітаємось і йдемо «в штаб».
Ми йдемо коридором офісного центру, Бабай цікавиться, патріот я чи ні. Він відчиняє невеликий кабінет. Навпроти дверей висить прапор самопроголошеної Донецької народної республіки, під ним календар громадської організації ветеранів «Бойове братерство». Праворуч із великого червоно-білого прапора дивиться Ісус Христос. Кімната обставлена іконами, прапорами, на полицях лежить різноманітна зброя - починаючи від раритетних кинджалів та гранат часів Другої світової та закінчуючи сучасною оптикою, касками та ножами. На столі купа рацій - вони виробляють неприємний скрегіт. Бабай відмовляється розповідати, що це за місце, чим вони тут займаються і звідки стільки навколомілітарних предметів. Він каже, ця інформація може зашкодити спільній справі та обмежується тим, що тут базується козацька організація «Вовча сотня» та «Бойове братерство», а рації потрібні для тренувань.
БабайФото: Влад Моїсеєв
До кімнати входить високий сивий чоловік. Його звуть Олексій, він теж козак, брав участь у східноукраїнському конфлікті. Бабай попереджає, що Олексій буде присутній за нашої розмови, бере бінокль і надовго вдивляється у пейзаж за вікном, як справжній лицар Готема. Але на вулиці нічого не відбувається – привокзальна площа порожня, на лавах ліниво щось обговорюють пенсіонери, жінка годує голубів – справжня провінційна ідилія. Кого виглядає Бабай – військова таємниця.
Документи перевірив? - З порога питає докладний Олексій. Він тут, щоб спостерігати за перебігом інтерв'ю та консультувати друга, що можна говорити, а що не можна.
– А які вам треба?
- Паспорт, журналістське посвідчення...
– А то, може, ти зі Львова приїхав, – каже Бабай тоном іронічного слідчого.
- Скажи, ти сережку носиш? - Запитує Олексій.
- Колись давно носив.
- А чого це приурочено?
- Музику грав, у групі.
- Що за музика?
- рок.
Співбесіда затягується. Мене розпитують про те, чим я займаюся, де працював, що це за сайт «Такі справи». Трохи згодом у мене делікатно цікавляться, чи я єврей.
Козачий родовід БабаяФото: з особистого архіву
Мої батьки були прості робітники, – продовжує він. - Мама була прибиральницею, я їй допомагав із 10 років, відра носив з водою. У нас було три брати в сім'ї. Старшого вбили після армії, царство небесне. Його забили до смерті, тут розбирання було. Молодший брат зі мною, коли мене нема – допомагає сім'ї. Ми зараз живемо у пологовому будинку, який збудував наш дід. У мене вже всі померли: мама, тато, бабуся, дідусь, царство їм усім небесне. Але рід продовжується, у мене два сини, дай боже їм здоров'я. І донька старша. Крайній син зовсім недавно народився.
Бабай із ностальгією згадує радянське минуле. У школі він любив літературу, фізкультуру, Образотворче мистецтвота музику, брав участь у самодіяльності, читав вірші зі сцени. Після 9 класу пішов до училища та отримав спеціальність електрика. Електриком він почав служити в ППО, але за два роки доріс до замку взводу. Бабай каже, що «дідівщина про нього спіткнулася» - йому просто довелося побити одного особливо набридливого діда, який змушував мити вбиральні. Після цього у узводі перемогла справедливість.
Вся розповідь Бабая про себе проникне ідеєю праведного придушення агресії, встановлення справедливості та козачого месіанства, чи то про дідівщину, чи про відокремлення Криму від України. Він каже, що така доля козака - охороняти православ'я, царя і все добре від усього поганого. Але Бабай не з тих, хто свято вірить у державні інституції, Єдину Росію» та справедливість системи. У своїй риториці він іноді радикальніше за найвідчайдушніших опозиціонерів. Але на відміну від них, його думка будується на ідеї про те, що шахраї, злодії та агенти західного впливу, як рак, захопили владу і заважають президентові робити країну щасливою і процвітаючою, але він мало не поодинці протистоїть їм:
Народ любить свою країну. За те, що вона сильна, могутня, багата. Але не любить свого уряду. Ось президент – хороша людина, він робить те, що треба. Але поруч із ним парламент. Вони повинні лізти у справи государеви. Ось президент – хороша людина, він робить те, що треба. Але парламент не повинен лізти у справи государевиБо там у парламенті сидить більшість бізнесменів, олігархів, для яких ціна життя вимірюється у грошах. Чому наша країна дуже багата, а всередині подивіться, як живуть люди? Адже має бути набагато кращим. Ми маємо багато корисних копалин, газу, нафти, багато золота, багато всього. Чому все у приватних руках? Цього не повинно бути. Надрами мають розпоряджатися державники. Держава.
Бабай ще довго розмірковує про те, що ми повинні торгувати нафтою та газом за рублі, а один карбованець прирівняти до одного грама золота. У Бабая, здається, є ціла політична доктрина про те, як зробити країну кращою. Олексій, що сидить поруч, намагається вгамувати свого друга, але нічого не виходить. Бабай хоче, щоб Росія «самостійно ставила ціни на газ, продукти та електрику, а працівники держпідприємств отримували по 100 тисяч на місяць». А ще припинити інфляцію та збільшення цін на продукти. Але у реалізацію своїх ідей він не особливо вірить.
Я хочу зробити хороше, наче все бачу, все розумію, а зробити не можу. Тому що не вигідно це людям, тим, хто сидить вгорі. Тому що всі їхні плани все може впасти. А плани у них зараз, як я бачу, не дуже добрі. Вони мирним шляхом знищують наше населення.
Козаки - предки БабаяФото: з особистого архіву
Після армії Можаєв козакував. «Козакував – не означає бандюкував», – пояснює він. Молодий Бабай займався охороною лісу лінією реєстрового козацтва, будував кордон для боротьби з незаконною вирубкою. А ще підробляв у таксі – його, бувало, просили приїхати та змусити недбайливих клієнтів платити за проїзд. А у 2005 році його було засуджено до дев'яти років позбавлення волі за збут наркотиків. Але провів за ґратами лише 5 років, 1 місяць та 3 дні.
Підставили мене, коротше, – каже Бабай. - Одна людина мені мала гроші віддати. Ну як… Він мені повинен був за те… Коротше, він мене попросив купити коноплі, ось я й купив. Здачу, говорю, принеси. А він мені приніс шість коробок та здачі. А решта була мічена.
- Ну, тобто ви ніколи не продавали коноплі?
- Не не не.
- Але ж вживали?
- Ну, знаєте, - зітхає. - Коли мене посадили, моя бабуся, царство їй небесне, питала телефоном, за що посадили. Я говорю: «Бабуся, за коноплі». Вона: «Ой, нехристи, каже. Ми ж у дитинстві, щоб вижити, насіння коноплі їли. Поїмо і сміємося. А тобі чого? А я: «Закони такі, бабусю». Думаю, треба прибрати цей закон.
Отаман білоріченського районного козачого товариства кубанського козачого війська Віктор Мельников сидить у своєму кабінеті. У нього пильний погляд та м'які інтонації. Він займає свою посаду лише півтора роки, але Бабая знає давно.
Я знайомий із Олександром з кінця 90-х. Він із родових, Можаєв. І лінією матері, і лінією батька. Він був тоді в молодому віці членом козачого суспільства. Спочатку в молодіжній сотні до термінової служби і після неї повернувся до наших лав. Року до 2005, доки у нього неприємності в долі не трапилися, він був дружинником козацької дружини, займався природоохоронною діяльністю.
Отаман Віктор МельниковФото: Влад Моїсеєв
Отаман Мельников розповідає, що у молодості Бабай був «хуліганистий, але керований», навіть коли випивав, не влаштовував бешкетів, а ставав навпаки поступливим. На запитання, як вийшло, що сумлінного козака залучили за поширення наркотиків, отаман знизує плечима: «Не доглядали».
Подробиць не знаю, але має 228 статтю. Це не дуже гарна стаття. Отаман району тоді навіть сказав: «Краще б він когось убив». Така стаття розходилася докорінно з нашим світоглядом.
Отаман розповідає, що він один відвідував Бабая з усього районного козацького товариства - мало кому сподобалася новина про те, що в рядах козаків з'явився драгдилер.
- До того як він сів, були чутки, що він такими справами займається?
– Чутки ходили, але особливо ніхто за ним не спостерігав, – каже Мельников. - Звичайно ж, йому казали: Саш, ти давай там це саме ...
- Тобто виходить, що він таки продавав?
-Виходить що так.
Незважаючи на статтю, після повернення у козацтві Бабая прийняли як свого. Отаман Мельников переконаний, що той усе зрозумів і виправився.
Олександр Можаєв відбував свій термін у Приморсько-Ахтарську, ІЧ-11. Він розповідає, що в'язниця багато чому його навчила, змінила на краще.
То був промисел божий. Я брав участь у будівництві тюремного храму із самого початку. Коли ми заливали купол, на мене впало цебро метрів із семи. Вдарило по голові.
Лунає протяжне нявкання. Бабай нишпорить по кишенях у пошуках телефону.
– Це з війни. Там у всіх такі дзвінки були.
- А чому?
- Ну, кішка чи дзвінок – різниця є? Чи мало де він спрацює.
Бабай продовжує:
- Впало повне цебро і поставило мене на коліно. Відчуваю, рука віднімається. До мене підбігають, під лікті беруть, ведуть у санчастину. Там зашили, сказали, що череп не постраждав. Тільки скальп трохи здерло. Та й після цього у мене в голові все змінилося. Я почав думати вже не про просте життя-буття.
На конкурсі тюремних храмів приморсько-ахтарський зайняв перше місце, Бабая першим помазав та благословив владика Ісидор Катеринодарський.
Відсидівши чотири роки, Олександр подав прохання про УДВ, але його не задовольнили. Можаєв вважав, що несправедливо - він не мав порушень, але йому написали погану характеристику.
- Я повернувся злий і вирішив написати листа президентові. Відправив. Написав, що твориться беззаконня. Що в мене ось так і так все, що виправився, про храм написав, про все. Написав: «Допоможіть мені досягти справедливості». І що ви думаєте? Зателефонували з Ростова з управління у справах президента. І кажуть: швиденько розібратися у всій цій історії.
БабайФото: Влад Моїсеєв
Бабая спробували вмовити відмовитися від свого звернення, але він не став. Тоді його викликали до психолога для проходження тесту. Результат показав, що ув'язнений Можаєв не просто нормальний, але схильний до творення і взагалі чудова людина. Бабаю так сподобалася характеристика, яку дав йому комп'ютер, що він попросив у психолога ручку з листочком та переписав на згадку. Цей документ досі зберігається у нього вдома.
Наступна спроба вийти з УДВ виявилася успішною.
Після звільнення Олександр повернувся до Білоріченська, влаштувався на вантажну ділянку. Знов зійшовся із дружиною. Але у 2013 році суд через неодноразові адміністративні правопорушення ухвалив перевести Можаєва під адміністративний нагляд, заборонити перебувати десь, окрім будинку та роботи, залишати область.
У тому ж році з Олександром сталася ще одна неприємність - нова кримінальна справа, цього разу про замах на вбивство. Він дуже довго розповідає обставини того, що сталося - виходить справжній бойовик. Якщо коротко - він із друзями посварився з представниками місцевої корейської діаспори. Один із них сигналив уночі під вікнами, Олександр попросив не заважати людям відпочивати. Кореєць поїхав, але повернувся із підкріпленням. Все це закінчилося бійкою, в якій друг Можаєва втратив передні зуби. Олександра та товариша відвезли на базу, якою володіли корейці. Їм запропонували два варіанти. Перший – перепросити, другий – викликати поліцію. Корейці пообіцяли написати заяву, що Бабай приїхав за цибулею вночі і збирався їх убити - у нього був із собою складаний ніж.
Обрали другий варіант, – каже Бабай. - Під'їхала машина, чую: "Здоров, майор". Заходить поліцейський і матюком на нас: «Чи ви сюди приїхали, ви що, опухли? Не до свого району». Я йому кажу: Ви що на нас матом? Уявіть». Він каже: дільничний такий. І я питаю: «А тепер скажи, скільки вони тобі платять, що ти на нас зірвався як собака скажений?» Він каже «30 тисяч на місяць». Виявилося, що ці корейці – місцеві царі. Усіх проплатили, всі їм винні. На мене порушили кримінальну справу.
Олександр почав шукати правди. Він вирішив, що не збриватиме бороду, доки не доведе свою правоту. Бабай каже, що нікому не загрожував убивством, а справа сфабрикована. Знайомі з обставинами цієї історії солідарні з Бабаєм та кажуть, що корейці справді виявилися місцевими шишками. Можаєв писав заяви на кривдників, звертався до слідчого комітету, їздив до отамана кубанського козачого війська, до військового судді. Суддя звернувся до слідчого комітету зі свідченнями Олександра, треба було чекати. Але він так і не дочекався результату. Тому що розпочався Крим.
Отаман Віктор Мельников сидить на довгій лаві. На ній виконують вироки козацького суду честі. В основному козаки отримують покарання за п'яні бешкетники. Їх плескають батогом.
Якщо перевернути лаву, то можна знайти список усіх, хто отримав покарання з датою виконання вироку і кількістю батогів. Першим у списку є старший урядник А. І. Можаєв. Він отримав п'ять батогів 25 вересня 2012 року. 17 жовтня того ж року п'ять батогів отримав друг старшого урядника Можаєва сотник Є. Є. Пономарьов. 26 листопада 2012 року три батоги отримав Дерменжі Ш. В. Саме ці козаки трохи пізніше сформують «Вовчу сотню» і вирушать спочатку до Криму, а потім до Донбасу.
Олександр поїхав до Криму не як козак Кубанського козачого війська, а як доброволець, – каже отаман, – Основна маса поїхала 27 лютого, наші козаки перебували на охороні громадського порядку у Севастополі. А він був під підпискою про невиїзд. Ми це враховували, і в районний наказ він не потрапляв і поїхав добровольцем. З ним був і Євген Пономарьов – його теж не брали. Він був козак-дружинник професійної козацької дружини. Наказ був: козаки-дружинники залишаються дома, забезпечують охорону громадського порядку. 6 березня Пономарьов звільнився з дружини та разом із Можаєвим відбув туди. З одного боку, вони порушили наказ війська, неправильно вчинили. З іншого боку, відчуття патріотизму… Переможців не судять. Чи є позитив від їхньої участі там? Крим наш – це вже любо.
Бабай біля входу до будівлі міськради у КраматорськуФото: Антон Круглов/РІА Новини
Я прийшов у поліцію відзначатись і кажу: я їду до Криму. А мені й кажуть, що нікуди не пустять. Я: Хто ти мені така? Я просто прийшов, повідомив, що я їду туди-то за наказом отамана і все. Я в тебе не повинен питати дозволу, можна чи не можна. Повернуся - далі розмовлятимемо», - розповідає Бабай.
11 березня він мав поїхати до сусіднього району ознайомитись із кримінальною справою та підписати її. Але жодних змін у ньому не відбулося, незважаючи на всі спроби Можаєва довести свою невинність.
8 березня Бабай вже був у Криму. Його могли затримати на кордоні, бо мав непогашений кредит на машину, підписку про невиїзд, адміністративний нагляд, але дістався місця без проблем. Деякі джерела стверджують, що він перетинав кордон за паспортом молодшого брата. На той час у Крим, а потім і на Донбас висунулися багато добровольців: хтось у пориві патріотичного почуття, хтось утік від кредитів, аліментів чи судових переслідувань, хтось розраховував заробити гроші чи славу.
Не можна було почекати три дні, щоби спочатку ознайомитися зі справою? - питаю я.
- Тоді моя справа вирушила б до суду, і я чекав би вже суду. А я ще не дочекався відповіді Слідчого комітету, куди звернувся військовий суддя. Мені не треба було, щоб мою справу так швидко передавали до суду.
- Ви розуміли, що порушуєте умови підписки про невиїзд?
- Звісно, розумів. Розумів, що мене можуть посадити. Їм че, людина, що сиділа, на УДВ. Подумаєш, ще посидить.
- Через це ви поїхали до Криму?
- Ні. У Крим я поїхав з іншої причини. Тому що треба захищати… З'явилася можливість приєднати братній народ до братнього народу. Козак спочатку повинен повоювати, а не сидіти у в'язниці на дупі рівно і дивитися, як гинуть його товариші. Козак спочатку повинен повоювати, а не сидіти у в'язниці на дупі рівно і дивитися, як гинуть його товариші.Навіть якби сидів на той момент, я попросився б звідти поїхати допомагати воювати. Я, можна сказати, відтермінував це все на невизначений час. Тому що якби я не відстрочив, все б банально закінчилося тим, що я сів би у в'язницю. У мене не народився б другий син, а коли б народився перший, я б ще сидів.
- Ви тому після Криму вирушили одразу на Схід України?
- Ми ж знаємо, що діється на самій Україні, у Києві. Майдан вбивають мирних жителів, поліцейських. І ось я сиджу в Криму. Мене запитують: Що ви додому не їдете? Я говорю: «Ось дивись: ти зараз приєднався до Росії, у тебе все гаразд. А як інші будуть наші російські люди, які залишилися там? Наші православні, наші слов'яни. Як? Вони будуть уподібнюватися і переучуватись жити так, як їм говоритиме Захід? Треба повертати й інших, треба допомогти їм повернутися, якщо самі не виходять». Той чоловік на мене подивився і сказав: "Так, правильно".
У квітні 2014 року Бабай, його друг Євген Пономарьов (позивний Дінго) та інші козаки сформували бойовий загін «Вовча сотня» та попрямували до східної України. Бабай каже, що їм хотілося продовжувати приєднувати російськомовні території до Росії. І вони висунулися на Краматорськ та Слов'янськ. Саме там Бабай і здобув славу. По-перше, спочатку його прийняли за російського офіцера ГРУ, тому що на фотографії часів російсько-грузинського конфлікту хтось розгледів бородача, що дуже схоже на Бабая. Це стало сенсацією – російські спецслужби воюють на Донбасі, фото Бабая облетіло світові ЗМІ. Пізніше журналіст Саймон Островський знайшов «офіцера ГРУ» та спростував цю історію: у 2008 році Бабай сидів у в'язниці в Приморсько-Ахтарську. По-друге, розкрутці Бабая побічно сприяла нелюбов Ігоря Гіркіна до ЗМІ. А Бабая за яскраву зовнішність любили фотографи. Він був промовистим і мав достатній статус для того, щоб давати коментарі.
Бабай на новому блокпосту бійців народного ополчення Донбасу на трасі Ростов-Харків, неподалік Слов'янська.Фото: Михайло Почуєв/ТАРС
Я взагалі не уявляв, що далі буде, - Бабай розповідає про те, що всі наступні за Кримом події були непередбачувані, і лише на початку підпорядковувалися якійсь логіці, - Гіркін наказав, що ми всі йдемо до кінця, ми звідти можемо не повернутися живими. Хто не виконуватиме накази - розстрілюватиму.
Про свої стосунки з Гіркіним Бабай практично нічого не розповідає, посилаючись на те, що мало знайомі:
– Відносини з Гіркіним будувалися за принципом «здрасти-до побачення», – каже Бабай. - Як я розумію, Гіркін хотів, щоб ми зайшли разом із ним до Донецька. Цього робити не можна було. Ми тримали два міста – Краматорськ та Слов'янськ. Бої проходили там. Гіркін же мав зібрати всі збройні сили ДНР, ЛНР, Новоросії, навести лад уздовж кордону, щоб вона була відкрита, щоб нам надходило озброєння, обмундирування, харчування. А вони цього не робили. Війська були в Донецьку, а за межами знаходилися найманці українці. Вони перекривали нам надходження продовольства. За нормального штабу та управління зараз можна було бути вже у Львові.
Пропуск Євгена Пономарьова для проїзду територією ДНРФото: Влад Моїсеєв
Тоді мені здавалося дико, що стільки крові пролито, а міста покинули і відійшли, - каже Олексій про звільнення з Краматорська та Слов'янська. - Сьогодні я трохи інакше на це дивлюся. Цілей досягнуто, Україна не увійшла до НАТО, не увійшла до ЄС. Вона зависла. Якби ми рухалися далі, все це було б у руїнах. Українці гризуться доти, доки не згадають, чиї вони діти. Донбас – це гиря на нозі України, з якою вона нікуди не піде.
- А вам не здається, що це якась цинічна гира? Ціною війни, великої кількості жертв, убитих дітей, про які ви розповідаєте.
- Ні, мені не здається. Я все це розумію, Достоєвський, сльози дитини. У мене троє синів, я це розумію. Бжезінський сказав, що Росії без України не може бути. Якщо Україна буде в НАТО, то під Білгородом стоятимуть американські «Петріоти» та інше. Населення у 40 мільйонів перетвориться на реальну армію, їх навчать, озброїть та заплатять.
– І відродять там фашизм, – додає Бабай.
- І скільки потім буде цих сльозинок? – риторично запитує Олексій.
«Козаки, звісно, дуже різні. Тільки, як я вже писав, чомусь "козачі підрозділи" всі як на підбір на полі бою перетворюються на "махновські банди", що в тилу голосно кричать про свій "козачий військовий дух", але вперто ухиляються від реальних боїв у скільки-небудь складної ситуації», - так Ігор Гіркін коментував відхід Бабая та інших козаків після здачі Краматорська та Слов'янська. Він просто назвав їх дезертирами. Бабай стверджує, що основною причиною відходу «Вовчої зграї» з вогневих позицій стала незгода з рішеннями Гіркіна, бажання діяти самостійно. В офіційних відеозверненнях Бабай заявляв, що нікуди не дезертував, а поїхав набирати добровольців після наказу Гіркіна покинути місто. Джерело, добре знайоме із ситуацією на Донбасі, припускає, що головною причиною відходу Бабая до Криму служило не так бажання якоїсь автономності чи боягузливе дезертирство, як «тямливість» - вони вже тоді усвідомили, що вирішення питань про долю Сходу України переходить із компетенції. польових командирів у сфері політичного врегулювання, і протистояти цьому небезпечно життя. Долі вбитих вже у мирний час польових командирів із ЛНР, які не виявили достатнього рівня «тямливості» та згідливості, підтверджують цю гіпотезу.
Бабай на концерті у Краматорську за пару місяців до здачі міста військам України
І ось ми тут. У маленькому офісі, завішаному прапорами ДНР та Росії. Скриплять рації, хтось періодично поглядає в бінокль, на полицях припадають пилом каски. Більш заповзятливі активісти «Руської весни» зайняли важливі пости, дійшли успіху. А Бабай через «Комсомольську правду» збирає гроші, бо дітей нема на що відправити до школи.
- Чому ви в підсумку не зайняли якусь керівну посаду в ДНР? - питаю я.
- Хм. У тому лігві можна і без голови залишитися. – відповідає Бабай.
- У вас немає відчуття, що вас просто злили?
- Так є, звісно, є. Навіщо їм потрібні патріоти, коли в них гроші сипляться. Їм потрібні гроші та влада. Злив почався із самого Краматорська.
Олексій та Бабай переконані, що війна не закінчена, і вони просто вичікують момент, щоб знову взятися за зброю. Робити в мирному Білореченську їм, схоже, нічого. І мені здається, що вони внутрішньо зовсім не проти, щоб війна повернулася.
Весь час нашої розмови на дивані тихо сидів Паша. Він із Донецька, воював у ополченні, але розчарувався та переїхав до Росії.
Там внутрішня ситуація досить цікава, - включається в розмову Паша, - Товариш Захарченко просто дав вказівку на знищення донецького козацтва, воно було роззброєне. Бо козацтво не давало прокручувати махінації.
Захарченко – ставленик Ахметова. Просте пояснення, – різко каже Бабай.
Навіть це головне. Ось вони отримали цю владу, територію, допомогу з Росії величезну. І спрацював цей синдром – поживитись, поки є можливість. Коли почалися всі ці схеми, мінські домовленості, всі хто реально хотів найкращого для Донбасу, хто воював і був на передовій - 90 відсотків поїхали до Росії. Тому що вони побачили, що те, за що вони воювали, просто перекручується та повертається на свої місця. Менти повернулися на колишні посади - ті ж хабарники, співробітники прокуратури повертаються на колишні посади. Вони в Маріуполі отримали від кропів цінні вказівки та повернулися працювати нібито на ДНР, але самі розумієте, на кого вони там працюватимуть. Очевидно, не на користь ДНР.
І ось ми тут. Паша переїхав, намагається оформити дозвіл на роботу, але поки що з цим проблеми. Він каже, що в нього російське коріння, і навіть будучи громадянином України, він завжди вважав себе російським.
Коротше, у всіх фантомний біль, - робить висновок Олексій.
Участь у війні Бабаю зарахували. Він потрапив під амністію до 70-річчя Перемоги, повністю розквитався з усіма проблемами та чистий перед законом. Але бороду не поголив. Бо який Бабай без бороди?
Могила Євгена Пономарьова, друга БабаяФото: Влад Моїсеєв
27 серпня 2014 року на міському білорічному цвинтарі з'явилася нова могила. За рік на ній встановили невелику сіру пам'ятку. На ньому великими літерами було виведено «Дінго» – це позивний із часів війни. Тут похований Євген Пономарьов, друг Бабая, з яким вони разом пішли на війну.
Дякую, що дочитали до кінця!
Щодня ми пишемо про найважливіші проблеми у нашій країні. Ми впевнені, що їх можна подолати лише розповідаючи про те, що відбувається насправді. Тому ми надсилаємо кореспондентів у відрядження, публікуємо репортажі та інтерв'ю, фотоісторії та експертні думки. Ми збираємо гроші для безлічі фондів – і не беремо з них жодного відсотка на свою роботу.
Але самі «Такі справи» існують завдяки пожертвуванням. І ми просимо вас оформити щомісячну пожертву на підтримку проекту. Будь-яка допомога, особливо якщо вона регулярна, допомагає нам працювати. П'ятдесят, сто, п'ятсот рублів – це наша можливість планувати роботу.
Будь ласка, підпишіться на будь-яку пожертву на нашу користь. Спасибі.
Бажаєте, ми надсилатимемо найкращі тексти «Таких справ» вам на електронну пошту? Підпишіться
Бабай, православний козак, через свою незвичайну зовнішність сподобався російським журналістам. На поясі у нього кобура для пістолета та ніж без чохла. На плечі - АК з подовженим ріжком. Українці звинувачують Бабая у захопленні заручників, є відомості, що він втік із Росії від карного розшуку. В інтерв'ю «Газеті.Ru» він розповів про «вовчу сотню», плакати з власним зображенням, судимість, участь у боях, українську націю.
У Краматорську, поряд зі Слов'янськом, дислокуються основні сили ополчення та один із найвідоміших ополченців — комендант Бабай.
Бабай тут головний, його всі знають: чиновники та місцеві вітаються, козак спокійно киває їм у відповідь. Підходить напарник: упіймали машину, документи не виправлені. Бабай тихо віддає наказ, у руці у нього старий мобільник, іноді на нього дзвонять і він перериває інтерв'ю.
Бабай знає про плакати із власним зображенням, на території України він хоче відродити Запорізьку січ, збудувати Козакію з православним царем. Він ображається, коли його порівнюю з українськими націоналістами, і називає себе православним воїном. Бабай запевняє, що Україна — штучна держава, а українців не існує.
— Ви ідентифікуєте себе як православний воїн.
- Так. Козак і є православним воїном.
— Ви, щоправда, із Росії, як вас по-справжньому звуть?
- Можаєв Олександр Іванович, місто Білореченськ, Краснодарський край. Катеринодарський край (Назва регіону за часів Російської імперії. - "Газета.Ru").
— У яких останніх боях, якщо не секрет, ви брали участь? Ось зараз повідомляють у Краматорському про шість убитих з боку української армії та Нацгвардії…
- Я не знаю. Я ніде не брав участі.
— Ви ніде не берете участі?
— Останнім часом нема.
— Ви скоріше командуєте, так?
— Так, зараз я командую комендантським взводом, який охороняє блокпости.
— Ні, українці як такі не підуть. Підуть найманці. Ті люди, яких наймають за гроші. Там бандити, найманці з різних регіонів, усього світу. Навіть ті голови ці смокчучі, як їх називають, ну, мисливці за головами, американські.
— Найманці «Грейстоун» і «Блекуотер» (плакати з ними висять по всьому регіоні, що повстав, як українці запевняють, що серед ополченців багато офіцерів ГРУ, так і ополченці розповідають про американських найманців - «Газета.Ru»)? Ви чули американську, англійську мову серед ваших супротивників?
— Ні, я чув про те, що їхня людина вже 30 немає.
У Бабая специфічне почуття гумору: одній журналістці він розповів, що випадково знайшов свій АК на землі, в мережі також є відео, де він танцює з ножем та автоматом на краматорському концерті.
- Ні? … А наскільки ви взагалі добре озброєні? Чи зможете битися, якщо українці справді розгорнуть повномасштабну війну? Наскільки готові та наскільки вам допомагає Росія?
— Ви знаєте, взагалі Росія офіційно не допомагає. Нам взагалі допомагають усі люди. З усіх регіонів країни люди допомагають. Не цієї країни, якою називають Україною, околицею Русі, а Росії безпосередньо.
Але так чи інакше загалом всі ці люди 23 роки жили в Україні. Вам не шкода, що вона розвалюється зараз частинами? Спочатку Крим, тепер Новоросія.
- Ви знаєте, чому мені не шкода? Тому що план Даллеса, як кажуть, діє. Нині братній народ один проти одного стравлюють, розумієте. Ми зараз маємо вбивати таких самих православних християн, як і ми. Ми цього робити не хочемо, а їх змушують. Ми взяли одну людину з «Правого сектора». Він був в одній із сотень цих «правих секторів». Йому зателефонував сотник і сказав, що або ти йдеш з нами, або тебе немає, і твоєї родини, всіх твоїх рідних та близьких. Що він міг це зробити. Звичайно, він на свій страх і ризик пішов.
— Ви вважаєте, що українська армія зараз воює під дулом автоматів своїх товаришів, еге ж?
- Так. Прості солдати, які служать термінову службу, вони не хочуть воювати зі своїм народом, який вони давали присягу захищати. А ось нацгвардія – вона не давала жодної присяги, аби захищати свій український народ. Вони просто за гроші йдуть убивати.
— Як ви вважаєте, Росія введе війська?
— Я на місці Росії ввів би війська.
- Я гадаю, ні. Якщо й будуть, то не будуть легітимними, бо живий президент, який поїхав з України. Я думаю, всі ці вибори, які відбуватимуться, будуть нелегітимними. Їх ніхто не визнає. Допустимо, Росія їх не визнає. А думка інших країн, західних нам взагалі не цікава. Захід нехай колупається у своїх брудних речах. А ми якось самі розберемося зі своїм православним народом.
— Яким ви бачите майбутнє «Донецької» та «Луганської народних республік»?
- Та яким? Процвітаючим.
— У складі Росії чи автономної?
— Я так гадаю, у складі Росії. Тому що автономність – це знову ж таки «розділяй і владарюй». Тобто буде окрема держава, все буде окремою. І у разі якихось потойбічних сил знову звертатимуться до когось за допомогою.
— А що за влада тут буде, які будуть партії? Як ви бачите структуру?
— Партій, мені здається, взагалі не буде. Тому що, я так думаю, тут просто народ сам пануватиме. Буде один господар, який усім розпоряджатиметься.
— Тобто монархія?
— Я думаю так, як за царя було.
— Тобто, це скоріше якесь відродження Російської імперії, так?
- Так. От хотілося б мені ще відродити Козакію. Щоб там не було жодної державної влади. Щоб було єдиновладдя, отаманське правління.
— Ось українська влада вважає, що тут одні терористи та сепаратисти, і половина, як мінімум, — або росіяни, або ГРУшники. Наскільки це відповідає дійсності?
- Як кажуть, у страху очі великі. Вони думають, що ми ГРУшники там, спецназівці. Так, ми загін спеціального призначення, козачий загін спеціального призначення, «вовча сотня». Зараз козаки з «вовчих сотень» приїдуть сюди і, я так думаю, ми швидко розберемося з цим усім.
— Українці кажуть, що тут багато чеченців, що кадировці з вами воюють на вашому боці.
- Не знаю. Ось у нас зараз, у Краматорську та Слов'янську, немає жодного взводу чеченського. Може, я теж чув такі чутки, що вони приїхали, і багато хто мені запитував, а чи потрібні тут чеченці. Я говорю: ні, чеченці тут не потрібні, бо ми самі, православний народ, розберемося зі своїм православним народом. Нам ніхто не винен…
- Тобто ви як православні не хотіли б, щоб на вашому боці воювали мусульмани?
- Ні.
— А наскільки вам подобається, якщо не секрет, улаштування Криму? Тому що там кримські татари зараз окрема діаспора, і російська влада надає їм особливий статус.
— Та хай. Те, що їм дають, не говорить про те, що вони цим користуватимуться. Тому що все одно, як кажуть, останнє слово буде за нами. Наскільки б вони там не тішили, що вони господарі цієї землі. Ні, вони просто на ній мешкають. Мирно проживають – ну, нехай проживають. Не мирно – значить, не мирно проживатимуть.
— Скільки триватиме війна?
— Я так чув такі чутки, що десь три роки. Але це якщо йти до Америки. Щоб Америка та НАТО не лізли сюди, зі своїм Євросоюзом та рештою, з цим планом Даллеса. Так, взагалі-то, одні кажуть, наприкінці травня закінчиться все. Інші: у серпні. Я закінчив би це завтра. Були б тільки козаки з нашого боку звідти з Києва, із Запоріжжя. Так як у них погана поінформованість, вони не знають, що ми йдемо і що хочемо. Вони гадають, що ми йдемо проти них. Ні, козак козаку брат, доки не довів протилежне. Тому ми поки що йдемо до них, щоб йти разом з ними. За те, що я вам казав. За Козакію.
— Я бачу, що з вами місцеві вітаються. Наскільки місцеві жителі вас підтримують та наскільки адміністрація зараз на вашому боці?
— Дивлюся на все, що відбувається, і, мабуть, мешканці нас підтримують обома руками. Тільки одиниці на виборчих дільницях показали… На одній виборчій 27 осіб було проти, на іншій — 30. Ну мало. Навіть одного відсотка не набереться від усього населення «Донецької республіки».
— Але якщо ці незадоволені є, їх не залякують, вони взагалі тут нормально живуть?
— Їх не залякують, звісно, нормально живуть. Вони просто коли виходять і починають говорити вголос, що ось я там те й те, йому кажуть: так заспокойся ти, це все обман. Поки все це пояснять, поки розплющать йому очі, за ці 23 роки, які втовкмачували в голову, що він за національністю українець. Немає взагалі навіть народу такого – українці. Є хохли, є козаки, є слов'яни, православні. Усі з одного, як кажуть, м'яса зроблені, і в одну віру віруємо.
— А от якщо Новоросія увійде до складу Росії, то виходить, таки президент буде єдиний — Путін, ви з цим погоджуєтесь? Він же президент таки, а не цар.
— Ви знаєте, як він править, схоже на царство.
— Тобто ви могли б сказати, що Путін цар?
- Я міг би це сказати.
— Тобто демократія є неефективною?
— Загалом неефективна. Вони залишили все те саме, ті ж закони, прийняті комуністами, тільки обізвали іншим ім'ям. А чому? Тому що вони вважають ці закони ефективними. Та ні, всі ці закони, починаючи з революції, коли їх почали друкувати, стали заробітними книжками, розумієш?
Він (чиновник. - "Газета.Ru") дивиться, відкриває закон. Так, стаття така - ціна така, стаття така - ціна така. Отак вони заробляють зараз гроші. Окрім того, що їм ще платить держава. Люди до влади не мають жодної віри. Плюс до всього, вони ще ці закони і вигадують. А ці закони є жорсткішими. Людей роблять рабами, піднімаючи ціни на все.
Людина не може спокійно подумати, висловити свою думку. Тому що він думає про те, як йому знайти завтра гроші, щоб нагодувати сім'ю, одягнути, заплатити... Ми так раніше не жили, принаймні наші предки. І я не хочу так жити. Щоб якийсь поліцейський, якийсь прокурор, якийсь суддя вирішували мою долю. Хто вони такі, щоб вирішувати мою долю? Ніхто.
— Не можу не спитати, чому Донбас вибухнув саме зараз? 23 роки минуло від часу незалежності України.
— Бо вони бачать, що сюда хунта йде. Не лише хунта, а Євросоюз сюди йде.
— Ось українська влада ще повідомила про те, що у вас бурхливе російське минуле, зокрема, кримінальні справи.
— Ну, в сім'ї, як кажуть, не без виродку.
— Помилка молодості?
— Садили мене за законами, які були прийняті.
Раніше Бабай розповідав, що на нього напали корейці, що хуліганили під вікном, побили і в змові з підкупленим міліціонером написали заяву. Раптом він різко перекладає тему і вирішую не тиснути.
- Так, до речі, розповім зараз про один закон. Це закон про марихуану. Отже, 1977-го року, 21 вересня, в день мого народження, видали такий закон: коноплі є наркотиком, марихуаною. Прийнявши цей закон, вони покращили проданість горілки. Ну, звичайно, народ став розкладатися, бо він почав пити горілку. А я не пив горілку, я вживав коноплі.
— А зараз перестали?
- Немає чому?
— А багато хто, взагалі, вживає?
- Я тобі скажу, майже все. Ті, хто не п'є. А ті, що п'ють, вони далі п'ють.
— А що ви хотіли б передати українській армії, якщо це інтерв'ю опублікують?
- Української армії?
— І Національної гвардії.
- О-го-го. І цим правосікам?
— Якщо вони прочитають інтерв'ю.
- Так, зараз передам, одну секунду. Ага. Шановні національна гвардія, праворуб, хунта, і скільки вас там ще є, всяких найманців. Прохання у мене до вас: одуматись і поїхати до себе додому. Скласти автомати будинку, взяти в руки сапоги та йти тягати городи. Бо ви думаєте, що ви заробляєте гроші. Тільки я не зрозумію, йдучи на смерть, як ви їх витрачатимете. Це дуже складно. І хто їх витрачатиме? Я так думаю, що навіть у ході ваші сім'ї їх не отримають. Це вкотре.
Через те, що ви прийшли сюди і тут почали вбивати людей, мирних жителів, я так думаю, і ваші сім'ї після цього теж страждатимуть. Ви подумайте, що ви робите. Я не хочу сказати, що ваші сім'ї переслідуватиму. Не я їх переслідуватиму, а простий народ. Тому все-таки схаменіться, складіть зброю, і більше не лізьте в цю політику брудну. Якось так.
Ми закінчуємо інтерв'ю, Бабай разом зі своїм напарником по «вовчій сотні» Дінго йде до міськвиконкому папах, фотографуватися на тлі барикад. Побачивши позируючого Бабая, до нас підбігає з десяток краматорців, теж хочуть фотографуватись. Поруч із нудним виглядом стоять дві матусі з колясками, з яких на барикади з антифашистськими плакатами здивовано дивляться діти. З динаміків перед виконкомом долинає пісня «Контрреволюції» про російську націю і царя.
Як смерч приніс двадцяте століття
Потоки нам кривавих рік.
Серед революцій та війни
Згоряли найкращі сини
Стерзаної країни.
39-річного Олександра Можаєваз кубанського Білореченська більше знають на його прізвисько – козак Бабай. Яскрава зовнішність, камуфляж з георгіївськими стрічками та жовті окуляри на обличчі. У такому вигляді батько трьох дітей і з'явився спочатку в Криму, а коли острів приєднали до Росії, вирушив на Донбас разом із добровільним загоном козаків.
Фотографії бородача одразу з'явилися в Інтернеті, він став героєм у мережі, отримавши позивний – Бабай. А українська преса тут же звинуватила його в тому, що саме він збив у Краматорську один з гелікоптерів із гранатомета. Хоча сам козак це заперечує. Навіть у Держдепі США ходять про нього легенди. Пані Псакидізналася у ньому архітепічну постать російського диверсанта. З того часу будь-який богатирскій складений бородач - це людина, що має безпосереднє відношення до Росії.
Рік тому Бабай повернувся до рідного Білореченська з Донбасу. На нього чекала дружина, діти, безробіття та кримінальна справа, порушена за загрозу вбивством. Сам Олександр Можаєв каже, що ні на кого не нападав, а справа проти нього сфабрикована.
Кореспондент «Вільної преси» зустрівся з колоритним козаком і поговорив з ним про життя до і після Донбасу, про сім'ю та про те, чим Олександр Можаєв має намір займатися далі.
Знаєте, у рідному Білоріченську мене впізнають на вулиці, фотографуються зі мною. Багато хто підходить і дякую. За те, що у Криму був добровольцем, що Донбас захищав від невірних, – розпочав розмову козак Бабай. - А ще питають, чи поїдемо ми знову до ДНР, і що на нас чекає взагалі далі. Що буде далі? А далі на нас чекає світ…
Бабай замовкає на хвилину і продовжує:
Світ незабаром. Для того, щоб він настав, нам треба буде ще трохи повоювати, тобто позначити своїх ворогів і покарати їх, щоб вони більше не лізли до нас. Потрібно відбити бажання завоювати Росію. Ворог іде із Заходу. І він сам собі створив рамки і таке життя, що якби Росія закрилася залізною завісою, то ІДІЛ (угруповання, заборонене в нашій країні) просто знищили б усю Європу. Захід сам їх створив і сам постраждав від них.
«СП»: - Не збираєтесь знову на Донбас?
Я багато чого планую. Ми збиралися туди ще на початку 2015 року, але подорож все відкладалося то на два тижні, то на місяць, то на два-три місяці. За весь цей час ми почали пізнавати ще більше ворогів. Вони за цей час стали більше розкриватися, показувати своє щире обличчя. Тож коли в ДНР, точно й не скажу.
«СП»: – Влітку ЗМІ писали, що ви не можете знайти роботу у рідному місті. Чим зараз займаєтесь?
Ми маємо військово-патріотичний клуб, і я зараз займаюся розкопками. Ми дізнаємось у людей, що відбувалося в їхній місцевості за часів війни. Багато старожилів пам'ятають, що там упав літак, там він затонув, там розстріляли п'ять сімей. Причому це навіть очевидці розповідають. Щоправда, вони вже померли, Царство їм небесне. Нещодавно ми знайшли літак, впізнали його номер та склад екіпажу. Досі там стояв пам'ятник безіменним льотчикам, а тепер у них є імена. А так, взагалі, ми тренуємось і чекаємо, коли хтось із наших ворогів почне активні бойові дії. Тоді ми їх нарешті знищимо.
Поки Олександр Можаєв воював у ДНР, на Кубані на нього шили справу. Тягнеться воно ще з 2013 року. У вересні він приїхав разом із другом у Виселки до ветерана-афганца. Посиділи, випили за зустріч. Потім хтось почала сигналити за вікном, Бабай вийшов, почалася бійка. Справа в результаті закінчилася тим, що на Можаєва написали заяву за те, що він напав на водія авто з ножем. І за загрозу вбивством чи заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю на козака завели карний злочин. Хоча сам Олександр Можаєв каже, що ні на кого не нападав, і його справа сфабрикована.
"СП": - Чим усе завершилося? -питаю у Олександра Можаєва .
Я відрощував бороду, поки шукав правду. Мені сказали, що я спотикатимуся про свою бороду, але правду так і не знайду. Я знайшов. Ця істинна правда мала перемагати, бо я був невинний, і мене обмовили. Вони себе там відчувають місцевими царями, чув, що володіють полями і мають багато грошей, я вважаю, що вони проплатили всім органам, які займалися справою. Щоб догодити обом сторонам, суду довелося дати мені умовний термін та призначити штраф. І все це потрапило під амністію.
«СП»: - Якось говорилося про те, що ви хотіли б займатися політикою.
Хотів би, але політика якась райдужна виходить. Є інша сторона – життя. Є чорна і є біла, інших кольорів там немає. Наприклад, не можна прогинатись перед іншою країною для того, щоб бути їй угодними. Нам зараз потрібно вибудувати свою політичну позицію, щоб увесь світ зрозумів, що Росія найсильніша, наймогутніша, найекономічніша та фізично розвинена країна. Для того, щоб це пояснити, ми вже показали наш танк. Ми наполягли, щоб вони розплачувалися нашими карбованцями за наші енергоносії. Тобто вони мають купувати рублі. Якщо інші країни купуватимуть у нас рублі для покупки наших товарів, долар та євро можуть знецінитись у дві секунди. Просто треба господареві країни, який дбає про свій народ, сказати, що наш рубль коштує один грам золота. І уявляєте, що тоді станеться на ринку?
«СП»: - А яким має бути господар країни?
Керівник країни має дбати про благополуччя народу, як батько дбає про свою сім'ю. Він не дозволить своїм дітям голодувати, ходити в поганому одязі, чогось потребувати. Такий керівник вирішуватиме ці проблеми. Коли він розумітиме, що кожна людина - її дитина, а себе вважати господарем великого будинку, люди дбатимуть про неї і про свої сім'ї… Людина, яка має продовження роду, воюватиме за своїх дітей, вона думатиме про те, як їм жити далі, що є. А зараз із цими зарплатами та цінами людина не може собі дозволити мати більше дітей, бо їх треба годувати, взувати та одягати. Зараз багато замість того, щоб виховувати своїх дітей працюють на кількох роботах, а коли приходять додому, ні на що не вистачає часу. Мене, наприклад, мій батько, Царство йому небесне, виховував бути добрим, чесним та справедливим. Я також хочу навчити своїх дітей цьому.
А ще я б на місці уряду обіцянок би не давав. Ось вони кажуть, що у 2018 році життя налагодиться. Постає питання, що заважає її налагодити завтра? Адже завтра це теж майбутнє. Виходить, вони не знають, як це зробити. Вони просто людям обіцяють. Люди живуть цими обіцянками, але в результаті людей, які обіцяли, переобирають, а інших ставлять на їхнє місце. Не вірте тому, хто скаже, що може щось зробити, вірте, хто скаже, що знає, як це зробити. І треба, щоби він це зробив.
«СП»: - Багато хто порівнює вас з билинним героєм, тим самим Іллею Муромцем, який тридцять років і три роки пролежав на печі і встав, коли відчув своє високе призначення. Ви також лежали на печі до подій в Україні?
Ні, почуття справедливості, добра та любові до Батьківщини у мене з народження. Все-таки гени предків є. Яким народився, таким і став у нагоді.
«СП»: - Чи змінив вас Донбас?
Коли я повернувся, зустрівся зі своїми знайомими, я з ними поводився так само, як і раніше. Вони мені кажуть, ні дуля собі, ти на весь світ прогримів. А я говорю, та ні, це все на славу Господу. Створив бог Адама та Єву за своєю подобою і створив заборонений плід. Хто з'їв його, той грішний. У нас вийшло так, ніби ми вирвали плід, але не з'їли його і не відчули його смаку і гріх обійшов нас.
А ще, багато людей старого загартування залишилися при своїх думках, думках, традиціях, способі життя і вони ніяк не вбирають у себе всю цю закордонну розбещеність і гріховність. Все це дратує Захід. Ми шануємо традиції свого народу і Заходу нас не перемогти. Ми ніби пробудилися і зрозуміли, що нас намагаються поневолити, тому ми повинні зібратися з силами, розумом, мудрістю і дати їм відсіч. Конкретний, твердий. Я б зробив це, якби у мене козацька армія, але мені її годувати нічим.
Скандально відомий член загону Гіркіна-Стрілкова, відомий під прізвиськом Бабай, після боїв на сході України повернувся до Росії і збирається. Також він поки що не голить бороду, бо це його візитна картка. Більшого у горе-героя нічого немає, борода є, а грошей уже нема.
Про це бойовик сам розповів в інтерв'ю «Комсомольській правді».
Прізвисько Бабай 38-річний Олександр Можаєв з Білореченська Краснодарського краю: він ходив на Донбасі в камуфляжі з георгіївськими стрічками, часто позував з автоматом наперевагу, в кубанку та сонцезахисних окулярах. Охоче роздавав інтерв'ю та розповідав про те, як гнатиме «жидобандерівців» аж до самого Львова.
Кілька місяців Бабай перебував на Донбасі, але звідти йому довелося тікати разом із рештою російських козаків.
Зараз він удома, у рідній Білорічці, але на роботу влаштуватися не може. Ось і звернувся через своїх знайомих із проханням допомогти йому нехай не грошима, хоч би продуктами та одягом.
Так, у мене в сім'ї зараз тяжке матеріальне становище, – підтвердив «Комсомолці» сам Бабай. – У вересні минулого року я зайшов на Донбас, а перед Новим роком вийшов звідти. Нас попросили втекти. Сказали, мовляв, якщо хочете жити, їдьте. Тож перебувати там було дуже небезпечно. А у мене сім'я, троє дітей. Мені елементарно нема на що їх утримувати.
Ватажок терористів Ігор Стрєлков-Гіркін розповів про дезертирство великої групи «козаків», у тому числі й Олександра Можаєва свою версію. «Козаки» залишили лави ополчення після залишення Краматорська (це сталося 5 липня 2014 року). «Спочатку вони відмовилися виконати наказ і вирушити на Донецьк, а потім раптом усі разом зірвалися та «знайшлися: вже на самому кордоні», - .
У Бабая троє дітей та сім'я живе виключно на дитячу допомогу.
Бабай був раніше судимий за поширення коноплі. За це його засудили до дев'яти років позбавлення волі, але за п'ять років випустили за зразкову поведінку. Інші чотири роки перевели на умовний термін.
Наразі триває суд у другій справі – побиття людини восени 2013 року. Найближче засідання – на початку серпня.
Усі розшуки з мене зняли. У Білорічці вже два суди пройшли, я потрапив під амністію. А ось у Виселках 5 серпня суд буде, – каже бравий хлопець. - Мені часто доводиться туди мотатися, давати свідчення. У те, що мене виправдаю, я вірю - все там схоплено і давно сплачено, хоча я ні в чому й не винен. А ось умовку можуть надати. Мені треба зараз вирішити всі питання із законом. І поки я не досяг правди, не можу і бороду свою збривати. Я дав собі слово - позбудуся її тільки в тому випадку, коли з судами розберуся.
Поки колоритний козак мотається по судах і шукає роботу, на яку його взяли, у Можаєвих накопичилися пристойні борги за газ.
Бойовик заявляє, що ще має намір повернутися воювати на Донбас, тільки тут наказ – коли.
Під час знаходження "козака" на Донбасі з ним було пов'язано багато скандальних та анекдотичних ситуацій. Наприклад, він.
"Білоруський партизан"
Міністр оборони ДНР звинуватив одного із найвідоміших ополченців-козаків у дезертирстві. Олександр Можаєв на прізвисько Бабай пропав під час відступу з Краматорська
Козаки з "Вовчої сотні" у Краматорську. У центрі – бойовик Олександр Можаєв (Бабай) Фото: ІТАР-ТАРС
Пізніше він з'явився у Криму та оголосив про збір добровольців для нової поїздки до Донецька. За що воюють козаки на південному сході України? І чи визнають над собою владу самопроголошених республік?
Отаман «Вольче сотні» Олександр Можаєв, відомий як Бабай, зник з Крамоторська. "Дезертував", - написав міністр оборони ДНР Ігор Стрєлков. І розповів історію, як ополченці-козаки не виконали наказу до відступу. "Мітингували" та "пижилися", - в оригіналі. А потім разом зірвалися і знайшлися вже на російському кордоні. Все це відбувалося перед здаванням Слов'янська та Краматорська, де воював Бабай. І куди прийшов у квітні із Криму.
Західні журналісти розглянули у ньому учасника бойових дій у Південній Осетії. І на прикладі козака-ополченця доводили участь Росії у конфлікті на південному сході. Сам Можаєв стверджував, що в Осетії ніколи не був, служив у Санкт-Петербурзі, а на війну пішов через проблеми із законом у себе на Батьківщині. І воював чесно, допоки не стало складно, каже член донецької міської ради Сергій Чепік.
Сергій Чепік член донецької міської ради«В особливо важкі моменти, коли почалися сильні бої, він, власне кажучи, пішов з позицій, тобто передихнув. А тепер знову збирає народ та запрошує йти на війну. Вважати його як би професійним військовим, чи то пак ідейним ополченцем, напевно, не варто, але вважати його партизаном, який допомагає у боротьбі, напевно, можна».
Бабай знайшовся сам. В Криму. Розмістив відеозвернення, де вербував добровольців для нового походу до Донецька. На звинувачення у дезертирстві відповів: козаки — люди вільні, і щоби партизанити, Стрєлков не потрібен.
В оригіналі це звучало так: "Ніхто не може заборонити дідові Феді взяти в руки рушницю і постріляти вночі в ім'я Новоросії парочку карателів".
Бабай обіцяв повернутись. У ДНР чекають і до самовільного відходу Бабая там претензій уже немає. Все-таки, за одну справу виють. Продовжує автор сайту «Супутник і Погром» Єгор Просвірнін.
Єгор Просвірнін творець сайту «Супутник та Погром»«Це сформулював сам Ігор Стрєлков на форумі реконструкторів. Він сказав, що ополчення поєднане російською культурою, спільністю російської мови, ненавистю до України. Це дослівна цитата, тож гадаю, що це головне. Решта якихось там ідеологічних моментів не поєднує всіх. Тому якщо вони встоять, швидше за все, вони встоять, то з Україною все, Новоросія буде. Якщо вони зламаються, то у нас на півдні будуть мільйони людей, з якими треба щось робити».
Судячи з вчинку Бабая, підходи до спільної справи в ополченців виявилися різними. Втім, конфлікт із козаками у ДНР погасили досить швидко. Не до суперечностей зараз. Тим більше, громадських.
