Дачний календар

Історичне формування лексики російської. Походження та склад сучасної лексики російської мови Походження лексики сучасної російської мови

Вступ

Мова – суспільне явище. Виникнення слова та його життя в мові – зміни його вимови, значення, форм, збереження його протягом багатьох століть або зникнення чи заміна іншим словом – пов'язані, з одного боку, з історією мови, а з іншого боку – з життям народу – носія мови , з розвитком його матеріальної та духовної культурою, з природними умовами його проживання, з його соціальним розвитком, контактами з іншими народами. Можна сміливо сказати, що актуальність теми цієї теми роботи у тому, що, що у нашому повсякденному побуті грають значної ролі у житті. Вимовляючи їх щодня, ми думаємо про походження, тобто. споконвіку російські слова або запозичені.

Словниковий склад сучасної російської мови пройшов тривалий шлях становлення і до цього дня він не залишається без нагляду навіть у наші дні він поповнюється та розвивається вченими щодня. Вивченням етимології слів займається розділ мовознавства, який називається етимологією. Поповнення російської лексики йшло у двох напрямах:

1. Нові слова створювалися з наявних у мові словотвірних елементів (коріння, суфіксів, приставок)

2. Нові слова вливалися в російську мову з інших мов і внаслідок економічних, політичних та культурних зв'язків російського народу з іншими народами.

Етимологічне рішення ґрунтується на науковому відновленні, реконструкції змін, пережитих словом, і майже завжди є гіпотезою. Наслідком цього є множинність етимологічних тлумачень одного слова, як змінюють одне одного, а й рідко допускаються фахівцями одночасно певному етапі розвитку науки.

Об'єктомданої курсової є лексика з погляду її походження.

Предметомє запозичена лексика у найменуванні спортивних товарів.

Метоюданої є розгляд тематичної групи слів у назвах спортивних товарів.

Основними завданнямиданої курсової роботи є:

1. Розгляд поняття запозичена лексика.

2. Виділення тематичної групи слів у каталогах спортивних магазинів.

3. Опис тематичних груп слів запозиченої лексики.

Цілі та завдання визначили структуру даної роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку літератури та додатку.

Формування російської лексики

Походження лексики сучасної російської мови

Словниковий склад сучасної російської пройшов тривалий шлях становлення. Наша лексика складається не тільки з давніх-давен російських слів, але і зі слів, запозичених з інших мов. Іншомовні джерела поповнювали та збагачували російську мову протягом усього процесу її історичного розвитку. Одні запозичення були зроблені ще в давнину, інші порівняно недавно.

Поповнення російської лексики йшло у двох напрямах:

1. Нові слова створювалися з наявних у мові словотвірних елементів(коріння, суфіксів, приставок). Так розширювалася і розвивалася споконвічно російська лексика. До споконвічно російської лексики відносяться слова, що сягають індоєвропейського, загальнослов'янського, східнослов'янського, давньоруського, великоросійського періодів або виникли в національній російській мові (мати, батько, брат, риба, борода, лебідь, білий, жовтий, здоровий, злий).

2. Нові слова вливалися в російську мову з інших мов і внаслідок економічних, політичних та культурних зв'язків російського народу з іншими народами.До запозиченої лексики відносяться слова та кальки (літеральний переклад слів та фразеологізмів), що прийшли в російську мову з різних мов при контактуванні: пальто(фр.), Футбол(англ.), цинк(Нім.), вплив(Калька фр. in-flu-ence), робити великі очі(дослівний переклад німецького фразеологізму grofie Augen machen).

Склад російської лексики з погляду її походження можна схематично уявити в рис. 1.

Рис. 1. Лексика сучасної російської мови

Споконвічно російська лексика

Споконвічно російська лексика за своїм походженням неоднорідна: вона складається з декількох нашарувань, які відрізняються часом їх утворення.

Походження російської лексики.

Склад лексики (споконвічна/запозичена); склад російської лексики; запозичення, освоєність запозиченої лексики.

Усі слова у російській можна розділити на два великих класу з погляду їх походження: споконвічні, спочатку властиві російської, та іншомовні, тобто. запозичені російською з інших мов. Кордони між двома цими класами слів не завжди можна встановити точно: деякі слова прийшли в нашу мову так давно, що їх вже важко відрізнити від слів споконвічних. Таке, наприклад, слово хліб, запозичене з давньонімецького, або грецькі слова: огірок, лялька, лазня.

Споконвічно російські слова

Які слова відносяться до споконвічно російських (загальнослов'янських)? Загальнослов'янська лексика становить великий і різноманітний пласт слів. Це, наприклад: 1) назви частин людського тіла та тіла тварин: голова, губа, ріг, серце, горлота ін.; 2) назви відрізків часу: день, вечір, доба, осінь, година, повік, місяцьта ін.; 3) слова, що позначають явища та об'єкти природи: буря, дощ, вихор, мороз, каміньозеро, річка, ліста ін.; 4) назви рослин: бук, береза, верба, липа, морква, горіх, гарбуз, зливата ін.; 5) домашніх та диких тварин: бик, віл, пес, ворона, заєць, змія, риба,та ін.; 6) назви знарядь та предметів праці: весло, відро, ніж, шилота ін.; 7) деякі абстрактні найменування: віра, воля, вина, милість, смерть, праця, честьта деякі ін.; 8) назви дій: лягти, мити смоктати, хотітита ін, 9) назви властивостей: мудрий, хитрий, теплийта ін.; 10) позначення місця та часу: там, де, вчора, повзта ін.; 11) більшість непохідних прийменників: в, до, за, з, до, о, прита ін.; 12) союзи і, а, але, так, або та ін.

Запозичення у складі російського словника

1. Причини запозичень

Зовнішні причини запозичень

1. Основна зовнішня причина – запозичення слова разом із запозиченням речі чи поняття. Наприклад, з появою у нас таких реалій, як автомобіль, конвеєр, радіо, кіно, телевізор, лазерта багатьох інших, до російської мови увійшли та його найменування. Більшість запозичень пов'язані з розвитком науки, техніки, культури, економіки, виробничих відносин. Багато хто з цих слів міцно входить у життя, а потім втрачає свою новизну і переходить в активний словниковий запас. Так, у 50-70-ті роки. ХХ ст. з'явилася велика кількість термінів, пов'язаних із розвитком космонавтики: космонавт, космодром, космобачення, телеметрія, космічний корабельта ін. Сьогодні всі ці слова стали загальновживаними.

2. Інша зовнішня причина запозичення – позначення з допомогою іншомовного слова певного спеціального виду предметів. Наприклад, для позначення слуги у готелі російською зміцнилося франц. слово портьє, для позначення особливого сорту варення (як густої однорідної маси) – англ. джем. Потреба спеціалізації предметів і понять веде до запозичення наукових і технічних термінів, багато з яких мають російські відповідності: англ. релевантний – русявий. суттєвий; лат. локальний – русявий. місцевий; лат. трансформатор – русявий. перетворювач; лат. компресія – русявий. стиск; франц. пілотувати – русявий. керувати тощо.

Внутрішні причини запозичень

1. Тенденція до заміни описового найменування однослівним. Наприклад: снайпер – замість влучний стрілок, турне – замість подорож по круговому маршруту, мотель – замість готель для автотуристів, спринт – замість біг на короткі дистанції тощо.

2. Зміцнення у мові запозичених слів з певною морфологічною структурою (у разі запозичення нового іншомовного слова значно полегшується). Так, у ХІХ ст. російською мовою з англійської були запозичені джентльмен та полісмен. Наприкінці XIX – на початку XX ст. до них додалися спортсмен, рекордсмен, яхтсмен (що мають значення особи та загальний елемент -мен). У наші дні подібні слова становлять досить значну групу: бізнесмен, конгресмен, кросмен та ін.

3. Вплив іноземної культури, мода на іноземні слова. Такі слова ексклюзивний, прайс-лист, харизма, сек'юріті, тінейджер та багато інших.

2. Пласти іншомовної лексики у сучасній російській мові

Запозичення зі слов'янських мов

Серед запозичених російською мовою слів особливо значний пласт старослов'янізмів-слів, які увійшли в давньоруську мову з спорідненої старослов'янської (або церковнослов'янської) мови. Старослов'янська мова, створена в IX ст., була мовою богослужіння та церковних книг; він став першою книжково-письмовою мовою слов'ян. Розпізнати старослов'янізм можна за такими ознаками:

а) поєднання ра, ла, ре, ле в корені або приставці при споконвічно російських поєднаннях оро, оло, ере, оло, наприклад: град - рус. місто, країна – русявий. сторона, холодний – русявий. холодний;

б) поєднання залізничних відповідно до споконвічно російським ж: чужий - русявий. чужий, одяг – нині русявий. просторічно-діалектне вбрання;

в) приголосний звук щ відповідно до споконвічно російської год: висвітлення – русявий. свічка, що горить - русявий. гарячий, міць – русявий. здатність;

г) початкове е при споконвічно російській мові: єдиний, одиниця, єдиний - русявий. один, есен - ryc. осінь.

До російської мови прийшли також слова з близьких слов'янських мов. З української, наприклад, запозичувалися назви побутових предметів: борщ, галушки, вареники, гопак. Чимало слів прийшло до нас із польської мови: містечко, вензель, збруя, зрази, шляхта.

Запозичення з неслов'янських мов

У різні епохи, починаючи з VIII ст. російською мовою запозичувалися іншомовні слова, що одержало яскраве свій відбиток у його історії. Скандинавський (норвезька, шведська): якір, гак, багорта ін Фіно-угорські: сьомга, салаку, акула, оселедець; тундра, пурга, пельменіта ін Німецькі (датська, нідерландська, ісландська та ін.): меч, панцир, котел, князь, бор, верблюдта ін Тюркські (мови половців, печенігів, хозар): праска, гроші, каблук, скарбниця, караул, кайданита ін. Грецька: вишня, ліхтар, математика, філософія, ікона, євангеліє, монах, монастирта багато інших. ін Латинський: студент, аудиторія, республіка, революція, конституціята багато інших. ін Німецький: бутерброд, капелюх, пакет; бухгалтер, вексель, акція, відсотокта ін До іншомовних запозичень слід віднести не тільки окремі слова, але і деякі словотворчі елементи: грецькі приставки а-, анти-, архі-, пан-: аморальний, антиперебудовний, архінелепий, пангерманський; латинські приставки де-, контр-, транс-, ультра-, інтер-: деградація, контрігра, трансєвропейський, ультралівий, інтервокальний; латинські суфікси -ізм, -іст, -ор, -тор та ін: хвостизм, гармоніст, комбінатор. Такі приставки та суфікси набули міжнародного поширення.

3. Типи запозиченої лексики

Вся іншомовна лексика, що вживається в російській мові, може бути поділена на дві групи: I. Освоєні запозичення; ІІ. Неосвоєні запозичення: 1) екзотизи; 2) іншомовні вкраплення; 3) інтернаціоналізми. Освоєні- це запозичення, які прийшли в російську мову дуже давно і вже не сприймаються як чужі. Стали "своїми" для нас такі слова, як зошит, студент та багато інших. ін Існують також запозичення, не освоєні російською мовою, які різко виділяються і натомість російської лексики. Особливе місце серед них посідають екзотизи– слова, які характеризують специфічні особливості життя різних народів і вживаються в описах неросійської дійсності. Так, при зображенні побуту народів Кавказу використовують слова аул, сакля, джигіт, арба та ін. Іншу групу не освоєних російською мовою запозичень становлять іншомовні вкраплення: про "кей, мерсі, happy end. Багато хто з них зберігає неросійське написання, вони популярні не тільки в нашій, але й інших мовах Вживання деяких з них має давню традицію, наприклад Alma Mater (лат. "мама, що годує" – назва рідного вузу).

4. Мовні ознаки запозичених слів

Серед фонетичних ознак запозичених слів можна назвати такі.

1. На відміну від споконвіку російських слів, що ніколи не починаються зі звуку [а] (що суперечило б фонетичним законам російської мови), запозичені слова мають початкове а: анкета, абат, абзац, арія, атака, абажур, арба, ангел, анафема .

2. Початкове е відрізняє переважно грецизми та латинізми (російські слова ніколи не починаються з цього звуку): епоха, ера, етика, іспит, розправа, ефект, поверх.

3. Літера ф також свідчить про неросійському джерелі слова, оскільки у східних слов'ян був звуку [ф] і відповідний графічний знак використовувався лише позначення їх у запозичених словах: форум, факт, ліхтар, софа, фільм, афера, форма, афоризм, ефір, профіль тощо.

4. Поєднання двох і більше голосних у слові було неприпустимо за законами російської фонетики, тому запозичені слова легко виділяються з цієї їх особливості: поет, ореол, аут, театр, вуаль, какао, радіо, пунктуація.

5. Особливою фонетичною ознакою слів тюркського походження є гармонія однакових голосних: отаман, караван, олівець, черевик, скриня, сарафан, барабан, мечеть.

Серед морфологічних прикмет запозичених слів найхарактернішою є їх незмінність. Так, деякі іншомовні іменники не змінюються за відмінками, не мають співвідносних форм однини і множини: таксі, кава, пальто, беж, міні, максі та ін.

Походження лексики сучасної російської мови

Поповнення російської лексики йшло у двох напрямах.

Нові слова створювалися з наявних у мові словотвірних елементів (коріння, суфіксів, приставок). Так розширювалася і розвивалася споконвічно російська лексика.
Нові слова вливалися в російську з інших мов у результаті економічних, політичних та культурних зв'язків російського народу з іншими народами.

Склад російської лексики з погляду її походження можна схематично у таблиці.

Лексика сучасної російської мови

Споконвічно російська лексика

Найдавнішими серед споконвіку російських слів є індоєвропеїзми – слова, що збереглися від епохи індоєвропейської мовної єдності. За припущеннями вчених, у V-IV тисячоліттях до н. е. існувала найдавніша індоєвропейська цивілізація, що об'єднувала племена, що жили на досить широкій території. Так, за дослідженнями одних лінгвістів, вона тяглася від Волги до Єнісея, інші вважають, що це була балкано-дунайська, або південно-російська, локалізація1 Індоєвропейська мовна спільність дала початок європейським та деяким азіатським мовам (наприклад, бенгальському, санскриту).

До індоєвропейської прамови-основи сходять слова, що позначають рослини, тварин, метали та мінерали, знаряддя праці, форми господарювання, види спорідненості тощо: дуб, лосось, гусак, вовк, вівця, мідь, бронза, мед, мати, син, дочка, ніч, місяць, сніг, вода, новий, шити та ін.

Інший пласт споконвічно російської лексики становлять слова загальнослов'янські, успадковані нашою мовою із загальнослов'янської (праслов'янської), що стало джерелом для всіх слов'янських мов. Ця мова-основа існувала в доісторичну епоху на території міжріччя Дніпра, Бугу та Вісли, заселеної давніми слов'янськими племенами. До VI-VII ст. н. е. загальнослов'янська мова розпалася, відкривши шлях до розвитку слов'янських мов, у тому числі і давньоруської. Загальнослов'янські слова легко виділяються у всіх слов'янських мовах, спільність походження яких очевидна й у час.

Серед загальнослов'янських слів дуже багато іменників. Це насамперед конкретні іменники: голова, горло, борода, серце, долоня; поле, гора, ліс, береза, клен, віл, корова, свиня; серп, вила, ніж, невод, сусід, гість, слуга, друг; пастух, пряха, гончар. Є й абстрактні іменники, але їх менше: віра, воля, вина, гріх, щастя, слава, лють, думка.

З інших частин мови у загальнослов'янській лексиці представлені дієслова: бачити, чути, рости, брехати; прикметники: добрий, молодий, старий, мудрий, хитрий; числівники: один, два, три; займенники: я, ти, ми, ви; займенникові прислівники: там, де, як і не якісь службові частини мови: над, а, і, так, але і т. д.

Загальнослов'янська лексика налічує близько двох тисяч слів, проте цей порівняно невеликий лексичний запас становить ядро російського словника, до нього входять найбільш уживані, стилістично нейтральні слова, використовувані як і усній, і у письмовій промови.

Слов'янські мови, що мали своїм джерелом давню праслов'янську мову, за звуковими, граматичними та лексичними особливостями відокремилися у три групи: південну, західну та східну.

Третій пласт споконвічно російських слів складається із східнослов'янської (давньоруської) лексики, яка розвинулася на базі мови східних слов'ян, однієї з трьох груп давніх слов'янських мов. Східнослов'янська мовна спільність склалася до VII-IX ст. н. е. на території Східної Європи. До племінних спілок, що мешкали тут, сягають російська, українська та білоруська народності. Тому слова, що залишилися нашою мовою від цього періоду, відомі, як правило, і в українській, і в білоруській мовах, але відсутні в західних і південних слов'ян.

У складі східнослов'янської лексики можна назвати: 1) назви тварин, птахів: собака, білка, галка, селезень, сніговик; 2) найменування знарядь праці: сокира, меч; 3) назви предметів домашнього побуту: чобіт, ківш, скриньку, рубль; 4) назви людей за професією: тесляр, кухар, шевець, мірошник; 5) назви поселень: село, слобода та інші лексико-семантичні групи.

Четвертий пласт споконвіку російських слів складає власне російська лексика, що сформувалася після XIV ст., тобто в епоху самостійного розвитку російської, української та білоруської мов. У цих мовах вже є свої еквіваленти для слів, що належать власне російській лексиці. Порівн. лексичні одиниці:

Власне російські слова виділяються, як правило, похідною основою: муляр, листівка, роздягальня, спільність, втручання та ін.

Слід підкреслити, що у складі власне російської лексики можуть і слова з іншомовним корінням, що пройшли шлях російського словотвори і обросли російськими суфіксами, приставками: партійність, безпартійний, агресивність; лінійка, чарка, чайник; слова зі складною основою: радіовузол, паровоз, а також безліч складно скорочених слів, що поповнили нашу мову в XX ст.: МХАТ, ліспромгосп, стінгазета та ін.

Споконвічно російська лексика і зараз продовжує поповнюватися словами, що створюються на основі словотворчих ресурсів мови, внаслідок найрізноманітніших процесів, притаманних російського словотвори.

також нову теорію прабатьківщини індоєвропейців Гамкрелідзе Т.В., Іванов В.В. Індоєвропейська мова та індоєвропейці. Реконструкція та історико-типологічний аналіз прамови та протокультури. Тбілісі, 1984.

Запозичення зі слов'янських мов

Особливе місце у складі російської лексики серед слов'янських запозичень займають старослов'янські слова, або старослов'янизми (церковнослов'янізм). Це слова найдавнішої слов'янської мови, добре відомої на Русі від часу поширення християнства (988 р.).

Будучи мовою богослужбових книг, старослов'янська мова спочатку була далека від розмовної мови, проте згодом вона відчуває помітний вплив східнослов'янської мови і сама, у свою чергу, накладає відбиток на мову народу. Російські літописи відбивають численні випадки змішування цих родинних мов.

Вплив старослов'янської мови було дуже плідним, воно збагатило нашу мову, зробило її більш виразною, гнучкою. Зокрема, у російській лексиці стали вживатися старослов'янизми, що позначали абстрактні поняття, котрим ще був своїх назв.

У складі старослов'янізмів, що поповнили російську лексику, можна виділити кілька груп: 1) слова, що сягають загальнослов'янської мови, що мають східнослов'янські варіанти іншого звучання або афіксального оформлення: злато, ніч, рибаль, тура; 2) старослов'янизми, які не мають співзвучних російських слів: перст, вуста, ланіти, персі (пор. російські: палець, губи, щоки, груди); 3) семантичні старослов'янізми, тобто загальнослов'янські слова, які отримали старослов'янською мовою нове значення, пов'язане з християнством: бог, гріх, жертва, блуд.

Старослов'янські запозичення мають характерні фонетичні, словотворчі та семантичні прикмети.

До фонетичних ознак старослов'янізмів відносяться:

неповногласність, тобто. поєднання -ра-, -ла-, -ре-, -ле- між приголосними дома повногласних росіян -оро-, -оло-, -ере-, -еле, -ело- у складі однієї морфеми: брада – борода, младость – молодість, черга – череда, шолом – шелом, млеко – молоко,
поєднання ра-, ла- на початку слова на місці російських ро-, ло- раб, тура; пор. східнослов'янські робить, човен,
поєднання жд на місці російського ж, що сягають єдиного загальнослов'янського співзвуччя: одяг, надія, між; пор. східнослов'янські: одяг, надія, між;
приголосний щ дома російського год, також висхідні одного й тому загальнослов'янському співзвуччю : ніч, дочка; пор. східнослов'янські: ніч, дочка,
голосний е на початку слова дома російського олень, един, порівн. східнослов'янські: олень, один;
голосний е під наголосом перед твердим приголосним дома російського про (ё): хрест, небо; пор. хрестовий, небо.

Інші ж старослов'янизми зберігають старослов'янські приставки, суфікси, складну основу, характерні для старослов'янського словотвору:

приставки воз-, з-, низ-, через-, пре-, пред-: оспівати, вигнання, послати, надзвичайний, переступити, передбачити;
суфікси -стві(і), -ені(і), -ані(і), -знь, -тв(а), -ч(ий), -ущ-, -ющ-, -ащ-, -ящ-: пришестя, моління, терзання, страта, молитва, керманич, ведучий, знаючий, кричучий, разючий;
складні основи з типовими для старослов'янізмів елементами: богобоязливий, доброчесність, зловмисність, забобони, обжерливість.

Можлива і класифікація старослов'янізмів, заснована на їх семантико-стилістичних відмінностях від російських слів.

Більшість старослов'янізмів виділяються книжковим забарвленням, урочистим, піднятим звучанням, младість, брег, долонь, оспівання, священний, нетлінний, всюдисущий і під.
Від таких старослов'янізмів різко відрізняються ті, які стилістично не виділяються на тлі решти лексики (багато з них витіснили відповідні східнослов'янські варіанти, продублювавши їх значення) шолом, солодкий, робота, волога; пор. застарілі давньоруські: шелом, солодкий, волога.
Особливу групу становлять старослов'янізми, що вживаються поряд з російськими варіантами, що отримали в мові інше значення: порох - порох, зрадити - передати, глава (уряду) - голова, громадянин - городянин і т.д.

Старослов'янізми другої та третьої групи не сприймаються носіями сучасної російської мови як чужорідні, – вони настільки обрусіли, що практично не відрізняються від споконвіку російських слів. На відміну від таких, генетичних, старослов'янізмів, слова першої групи зберігають зв'язок із старослов'янською, книжковою мовою; багато хто з них у минулому столітті були невід'ємною частиною поетичної лексики: персі, ланіти, вуста, солодкий, голос, власи, златий, молодий та ін. Тепер вони сприймаються як поетизми, а Г.О. Винокур називав їх стилістичними слов'янізмами1

З інших близьких слов'янських мов у російську мову прийшли окремі слова, які майже виділяються серед споконвічно російської лексики. З української та білоруської мов запозичувалися назви побутових предметів, наприклад, українізми: борщ, галушки, вареники, гопак. Чимало слів прийшло до нас із польської мови: містечко, вензель, збруя, зрази, шляхта. Через польську мову запозичувалися чеські та інші слов'янські слова: прапор, нахабний, кут тощо.

1 Див. Винокур Г.О. Про слов'янізм у сучасній російській літературній мові / / Вибрані роботи з російської мови М., 1959. С. 443.

Запозичення з неслов'янських мов

У запозиченні російською мовою іншомовних слів у різні епохи відбилася історія нашого народу. Економічні, політичні, культурні контакти коїться з іншими країнами, військові зіткнення накладали свій відбиток в розвитку мови.

Найперші запозичення з неслов'янських мов проникали у російську мову ще VIII–XII ст. Зі скандинавських мов (шведської, норвезької) до нас прийшли слова, пов'язані з морським промислом: шхери, якір, гак, багор, власні імена: Рюрік, Олег, Ольга, Ігор, Аскольд. У офіційно-ділової промови Стародавньої Русі вживалися застарілі тепер слова віра, тіун, ябеда, тавро. З фінно-угорських мов ми запозичували назви риб: сиг, навага, сьомга, салака, акула, корюшка, оселедець, і навіть деякі слова, що з життям північних народів: сани, тундра, пурга, нарти, пельмені та інших.

До стародавніх запозичень відносяться і окремі слова з німецьких мов: броня, меч, панцир, котел, пагорб, бук, князь, бор, свиня, верблюд та інші. Щодо походження деяких слів вчені сперечаються, тому кількість запозичень із давньонімецьких мов різним дослідникам представляється неоднозначно (від 20 до 200 слів).

Близьке сусідство тюркських народностей (половців, печенігів, хозар), військові сутички із нею, та був і монголо-татарське навала залишили у російській мові тюркські слова. Вони відносяться головним чином до кочового побуту цих народів, одягу, начиння: сагайдак, аркан, в'юк, курінь, бешмет, пояс, каблук, кисет, кумач, скриня, кисть, кайдани, кабала, скарбниця, караул та ін.

Найбільшим впливом на мову Стародавньої Русі був вплив грецької мови. Київська Русь вела жваву торгівлю з Візантією, і проникнення грецьких елементів у російську лексику почалося ще до прийняття християнства на Русі (VI ст.) і посилилося під впливом християнської культури у зв'язку з хрещенням східних слов'ян (IX ст.), поширенням богослужбових книг, перекладених з грецької мови на старослов'янську.

Грецькими за походженням є багато назв побутових предметів, овочів, фруктів: вишня, огірок, лялька, стрічка, балія, буряк, ліхтар, лава, лазня; слова, пов'язані з наукою, освітою: граматика, математика, історія, філософія, зошит, алфавіт, діалект; запозичення з галузі релігії: ангел, вівтар, амвон, анафема, архімандрит, антихрист, архієпископ, демон, ялин, євангеліє, ікона, ладан, келія, схіма, лампада, монах, монастир, паламар, продаієрей, протоієрей, протоієрей.

Пізніші запозичення з грецької мови відносяться виключно до сфери наук, мистецтва. Багато грецизмів прийшли до нас через інші європейські мови і широко використовуються в науковій термінології, що отримала загальне визнання: логіка, психологія, кафедра, ідилія, ідея, клімат, критика, метал, музей, магніт, синтаксис, лексикон, комедія, трагедія, хронограф, планета, стадія, сцена, театр та ін.

Латинська мова також відіграла чималу роль у збагаченні російської лексики (у тому числі і термінології), пов'язаної переважно зі сферою науково-технічного та суспільно-політичного життя. До латинського джерела сходять слова: автор, адміністратор, аудиторія, студент, іспит, екстерн, міністр, юстиція, операція, цензура, диктатура, республіка, депутат, делегат, ректор, екскурсія, експедиція, революція, конституція тощо. прийшли в нашу мову, як і в інші європейські мови, не тільки за безпосереднього контакту латинської мови з будь-якою іншою (що, звичайно ж, не виключалося, особливо – через різні навчальні заклади), а й за допомогою інших мов. Латинська мова в багатьох європейських державах була мовою літератури, науки, офіційних паперів та релігії (католицизму). Наукові твори до XVIII в. часто писалися саме латинською мовою; медицина досі використовує латину. Все це сприяло створенню міжнародного фонду наукової термінології, яка була освоєна багатьма європейськими мовами, у тому числі російською.

У наш час наукові терміни нерідко створюються з грецького та латинського коріння, позначаючи поняття, невідомі в епоху античності: космонавт [гр. kos-mos - Всесвіт + гр. nautes - (море)-плаватель]; футурологія (лат. futurum – майбутнє + гр. logos – слово, вчення); акваланг (лат. aqua – вода + англ. lung – легеня). Це виняткової продуктивністю латинських і грецьких коренів, які входять у різні наукові терміни, і навіть їх міжнародним характером, що полегшує розуміння таких основ у різних мовах.

Пізніше лексичне вплив європейських мов російською стало відчуватися XVI–XVII ст. і особливо активізувалося у Петровську епоху, у XVIII ст. Перетворення всіх сторін російського життя за Петра I, його адміністративні, військові реформи, успіхи освіти, розвиток науки – усе це сприяло збагаченню російської лексики іншомовними словами. Це були численні назви нових тоді предметів побуту, військові та морські терміни, слова з галузі науки та мистецтва.

З німецької мови були запозичені такі слова: бутерброд, краватка, графін, капелюх, контора, пакет, прейскурант, відсоток, бухгалтер, вексель, акція, агент, табір, штаб, командир, юнкер, єфрейтор, лафет, патронташ, верстак, фуганок, нікель, кварц, селітра, вольфрал, картопля, цибуля.

З голландської мови прийшли морські терміни: верф, гавань, вимпел, ліжко, дрейф, лоцман, матрос, рейд, рея, кермо, флот, прапор, фарватер, шкіпер, штурман, шлюпка, баласт.

З англійської також були запозичені морські терміни: бот, бриг, баржа, шхуна, яхта, мічман. Вплив англійської мови виявився порівняно стійким: з нього в російську мову проникали слова протягом усього XIX ст. та пізніше. Так, до цього джерела сходять слова зі сфери суспільних відносин, технічні та спортивні терміни, назви побутових предметів: лідер, департамент, мітинг, бойкот, парламент, вокзал, ліфт, док, бюджет, сквер, котедж, тролейбус, рейка, макінтош, біфштекс , пудинг, ром, віскі, грог, торт, плед, светр, піджак, френч, фініш, спорт, спортсмен, футбол, баскетбол, волейбол, бокс, крокет, покер, хокей, жокей, бридж, спінінг та ін.

Значний слід у російській лексиці залишив французьку мову. Перші галицизмы проникли у ній у Петровську епоху, та був, наприкінці XVIII – початку ХІХ ст., у зв'язку з галломанією світського суспільства запозичення з французької стали особливо популярними. Серед них – слова побутового призначення: костюм, капот, корсет, корсаж, жакет, жилет, пальто, манто, блуза, фрак, браслет, вуаль, жабо, поверх, меблі, комод, кабінет, буфет, салон, туалет, трюмо, люстра , абажур, портьєра, сервіз, лакей, бульйон, котлета, крем, рагу, десерт, мармелад, пломбір та ін.; військові терміни: авангард, капітан, сержант, артилерія, марш, манеж, кавалерія, редут, атака, пролом, батальйон, салют, гарнізон, кур'єр, генерал, лейтенант, бліндаж, рекрут, сапер, корнет корпус, десант, флот, ескадра.

Чимало слів в галузі мистецтва також сягають французької мови: бельетаж, партер, п'єса, актор, суфлер, режисер, антракт, фойє, сюжет, амплуа, рампа, репертуар, фарс, балет, жанр, роль, естрада. Всі ці слова стали приналежністю нашої мови, отже, сталося запозичення як назв, а й понять, необхідні збагачення російської культури. Деякі французькі запозичення, що відображали вузьке коло інтересів вишуканого дворянського суспільства, не прищепилися на російському грунті і вийшли з вживання: рандеву, плезир, політес та ін.

Через французьку мову до нас потрапили деякі італійські слова: бароко, карбонарій, купол, мезонін, мозаїка, кавалер, панталони, бензин, арка, барикада, акварель, кредит, коридор, бастіон, карнавал, арсенал, бандит, балкон, шарлатан, баста , балюстрада та ін.

З італійської мови у всі європейські мови, і в тому числі і в російську, прийшли музичні терміни: адажіо, аріозо, арія, альт, бас, віолончель, бандура, капела, тенор, каватина, канцона, мандоліна, лібретто, форте, піано, модерато і т. д. До італійського джерела сходять і слова: клавесин, балерина, арлекін, опера, імпресаріо, браво.

Поодинокі запозичення з іспанської мови, які в російську мову проникали нерідко через французьке посередництво: альків, гітара, кастаньєти, мантилья, серенада, карамель, ваніль, тютюн, томат, сигара, лимон, жасмин, банан.

До іншомовних запозичень слід віднести не тільки окремі слова, але і деякі словотворчі елементи: грецькі приставки а-, анти-, арки-, пан-: аморальний, антиперебудовний, архінелепий, пангерманський; латинські приставки: де-, контр-, транс-, ультра-, інтер-. деградація, контрігра, трансєвропейський, ультралівий, інтервокальний; латинські суфікси: -ізм, -іст, -ор, -тор та ін хвостизм, гармоніст, комбінатор. Такі приставки і суфікси закріпилися у російській, вони отримали міжнародне поширення.

Слід зазначити, як і російські слова запозичуються іншими мовами. Причому в різні періоди нашої історії в інші мови проникали не тільки такі російські слова, як самовар, борщ, борщ, журавлина та ін., але такі, як супутник, поради, розбудова, гласність. Успіхи Радянського Союзу в освоєнні космосу сприяли тому, що терміни цієї сфери, що народилися в нашій мові, були сприйняті іншими мовами. космонавт, місяцехід.

Освоєння запозичених слів російською мовою

Іншомовні слова, потрапляючи в нашу мову, поступово асимілюються ним: пристосовуються до звукової системи російської мови, підкоряються правилам російської словотвору та словозміни, в тій чи іншій мірі втрачаючи таким чином риси свого неросійського походження.

Насамперед зазвичай усуваються іншомовні особливості звукового оформлення слова, наприклад носові звуки у запозиченнях з французької чи поєднання звуків, властиві англійської мови, тощо. буд. Потім змінюються неросійські закінчення слів, форми роду. Наприклад, у словах листоноша, суфлер, тротуар вже не звучать характерні для французької мови звуки (носові голосні, трасований [r]); в словах мітинг, пудинг немає англійського задньомовного н, що вимовляється задньою частиною спинки мови (у транскрипції [*нг], крім того, перше з них втратило дифтонг; початкові приголосні в словах джаз, джин вимовляються з характерною російською артикуляцією, хоча їх поєднання для нас Латинське слово seminarium перетворилося на семінарій, а потім – на семінар, грецьке analogos – на ан`алог, a analogikos – на аналогічний. Не середнього, а жіночого роду: буряки.

Обростаючи словотворчими афіксами, запозичені слова входять у граматичну систему російської мови і підпорядковуються відповідним нормам словозміни: утворюють парадигми відмін, відмінень.

Освоєння запозичених слів зазвичай призводить і до семантичних змін. Більшість іншомовних слів у російській мові втрачають етимологічні зв'язки з родинним корінням мови-джерела. Так, ми не сприймаємо німецькі слова курорт, бутерброд, перукар як слова складної основи (курорт з kurie-rеп - «лікувати» + Ort – «місце»; перукар – дослівно «перука, що робить»; бутерброд – «масло» і «хліб» )

Внаслідок деетимологізації значення іншомовних слів стають невмотивованими.

Однак не всі запозичення асимільовані російською мовою однаково: є такі, які настільки обрусіли, що не виявляють свого іноземного походження (вишня, зошит, партія, курінь, суп, котлета), інші ж зберігають окремі риси мови-оригіналу, завдяки яким виділяються у російській лексиці як слова-прибульці.

Серед запозичень є і освоєні російською мовою слова, які різко виділяються і натомість російської лексики. p align="justify"> Особливе місце серед таких запозичень займають екзотизи - слова, які характеризують специфічні особливості життя різних народів і вживаються при описі неросійської дійсності. Так, при зображенні побуту народів Кавказу використовуються слова аул, сакля, джигіт, арба та ін.

До іншої групи виділяються варваризми, тобто. перенесені на російську грунт іноземні слова, вживання яких має індивідуальний характер. На відміну з інших лексичних запозичень варваризми не зафіксовані словниками іноземних слів, тим більше словниками російської. Варваризми не освоєні мовою, хоча згодом можуть у ньому закріпитися. Таким чином, практично всі запозичення, перш ніж увійти до постійного складу лексики, певний час були варваризмами. Наприклад, У. Маяковський вжив як варваризм слово кемп (Я лежу, – намет у кемпі) , пізніше надбанням російської стало запозичення кемпінг.

До варваризмів примикають іншомовні вкраплення в російську лексику: про "кей, мерсі, happy end, pater familias. наприклад, alma mater.

Фонетичні та морфологічні риси запозичених слів

Серед фонетичних прикмет запозичених слів можна назвати такі.

На відміну від споконвіку російських слів, що ніколи не починалися зі звуку [а] (що суперечило б фонетичним законам російської мови), запозичені слова мають початкове а: анкета, абат, абзац, арія, атака, абажур, арба, ангел, анафема.
Початкове е відрізняє переважно грецизми та латинізми (російські слова ніколи не починаються з цього, нейотованого, звуку): епоха, ера, етика, екзамен, розправа, ефект, поверх.
Літера ф свідчить про неросійському джерелі слова, оскільки у східних слов'ян був звуку [ф] і відповідний графічний знак використовувався лише позначення їх у запозичених словах: форум, факт, ліхтар, софа, фільм, афера, форма, афоризм, ефір, профіль та під.
Поєднання двох і більше голосних у слові було неприпустимо за законами російської фонетики, тому запозичені слова легко виділяються з цієї їх особливості (так званому зяянню): поет, ореол, аут, театр, вуаль, какао, радіо, пунктуація.
Созвучия ге, ке, хе, що зазнали фонетичних змін у споконвічних словах, виявилися можливими у словах запозичених: кедр, герой, схема, агент, аскет.
Не властива російській мові послідовність гласних і приголосних звуків виділяє запозичення, у яких засобами російської фонетичної системи передаються незвичні неї співзвуччя парашут, пюре, комюніке, джип, журі.
Особливою фонетичною ознакою слів тюркського походження є гармонія гласних (сингармонізм) – закономірне вживання в одному слові гласних лише одного ряду: заднього [а], [у] або переднього [е], [і]: отаман, караван, олівець, башмак, аркан , скриня, сарафан, барабан, каблук, пояс, улус, мечеть, бісер.

Серед морфологічних прикмет запозичених слів найхарактернішою є їхня незмінність, відсутність флексій. Так, деякі іншомовні іменники не змінюються за відмінками, не мають співвідносних форм однини і множини: таксі, кава, пальто, беж, міні, максі.

До словотворчих прикмет запозичень відносяться іншомовні приставки: інтервал, дедукція, індивідуалізм, регрес, архімандрит, контрадмірал, антихрист і суфікси: деканат, студент, технікум, редактор, література, пролетаріат, популізм, соціаліст, полемізувати і т.д.

Калькування

Одним із способів запозичення є калькування, тобто побудова лексичних одиниць за зразком відповідних слів іноземної мови шляхом точного перекладу їх значущих частин або запозичення окремих значень слів. Відповідно розрізняють кальки лексичні та семантичні

Лексичні кальки виникають у результаті буквального перекладу російською мовою іншомовного слова частинами: приставки, кореня, суфікса при точному повторенні способу освіти і значення. Наприклад, російське слово виглядати утворене по німецькій моделі aussehen в результаті калькування приставка ви = німецької aus-; дієслівна основа – дивитися = німецькою sehen. Слова водень та кисень – кальки грецьких hudor – «вода» + genos – «рід» та oxys – «кислий» + genos – «рід»; аналогічно німецьке Halbinsel послужило зразком для кальки півострів; англійське sky-scraper у російській мові має кальку хмарочос (пор. українське небоскреб). Шляхом калькування прийшли до нас такі запозичення: життєпис (гр. bios + grapho), надлюдина (нім. ьber + Mensch); добробут (фр. bien+кtre), правопис (гp. orthos+grapho) та багато інших. Подібні кальки називаються ще словотворчими, точніше лексико-словотвірними.

Семантичні кальки - це споконвічні слова, які, крім властивих їм у російській лексичній системі значень, набувають нових значень під впливом іншої мови. Наприклад, російське слово картина, що означає – «твор живопису», «видовище», під впливом англійської стало вживатися й у значенні «кінофільм». Це калька англійського багатозначного слова picture, що має в мові-джерелі значення: "картина, "малюнок", "портрет", "кінофільм", "знімальний кадр".

Багато семантичних калік з французької мови ввів у вжиток Н. М. Карамзін: чіпати, зворушливий, смак, витончений, образ та ін. Звернення до них на початку XIX ст. було характерною рисою «нового складу», розробленого карамзинской школою і схваленого Пушкіним та її однодумцями.

Лексико-словотворче калькування використовувалося при поповненні російського лексикону з грецького, латинського, німецького, французького джерел.

Іншим різновидом запозичень є лексичні півкальки – слова, у яких об'єднані дослівно перекладені іншомовні та російські словотворчі елементи. Наприклад, слово гуманність має латинський корінь human-us, але до нього додається російський суфікс-сть (порівн. гуманізм) або у складному слові телебачення з'єднані грецька (tele) і російська (видіння-е) основи.

Ставлення до запозичених слів

У відношенні до запозичених слів нерідко стикаються дві крайності: з одного боку, перенасичення мови іноземними словами та оборотами, з іншого – заперечення їх, прагнення використати лише споконвічне слово. При цьому в полеміці часто забувають про те, що багато запозичень зовсім обрусіли і не мають еквівалентів, будучи єдиними найменуваннями відповідних реалій (згадаймо пушкінське: Але панталони, фрак, жилет - всіх цих слів російською немає ...). Відсутність наукового підходу до проблеми освоєння іншомовної лексики проявляється і в тому, що її вживання часом розглядається у відриві від функціонально-стильового закріплення мовних засобів: не враховується, що в одних випадках звернення до іншомовних книжкових слів стилістично не виправдане, а в інших – обов'язково, оскільки ці слова становлять невід'ємну частину лексики, закріпленої за певним стилем, який обслуговує ту чи іншу сферу спілкування.

У різні періоди розвитку російської мови оцінка проникнення в нього іншомовних елементів була неоднозначною. Крім того, з активізацією процесу лексичних запозичень зазвичай посилюється і протидія йому. Так, Петро вимагав від своїх сучасників писати «як можна зрозуміліше», не зловживаючи неросійськими словами. М. У. Ломоносов у своїй «теорії трьох штилів», виділяючи у складі російської лексики слова різних груп, не залишив місця для запозичень із неслов'янських мов. А створюючи російську наукову термінологію, Ломоносов послідовно прагнув знаходити у мові еквіваленти заміни іншомовних термінів, часом штучно переносячи подібні освіти у мову науки. Проти засмічення російської модними на той час французькими слівцями виступали і А. П. Сумароков, і Н. І. Новіков.

Однак у ХІХ ст. акценти змістилися. Представники карамзинської школи, молоді поети на чолі з Пушкіним змушені були боротися за використання лексичних запозичень на російському грунті, оскільки вони відбивали передові ідеї французького просвітництва. Невипадково царська цензура витравляла з мови такі запозичені слова, як революція, прогрес.

У перші роки радянської влади найнагальнішим культурно-просвітнім завданням стало залучення широких народних мас до знань, ліквідація неписьменності. У умовах великі письменники та громадські діячі висували вимогу простоти літературної мови.

В наш час питання доцільності використання запозичень пов'язується із закріпленням лексичних засобів за певними функціональними стилями мови. Вживання іншомовних слів, що мають обмежену сферу поширення, може бути виправдане читацьким колом, стильовою приналежністю твору. Іноземна термінологічна лексика є незамінним засобом лаконічної та точної передачі в текстах, призначених для вузьких фахівців, але може виявитися і непереборним бар'єром розуміння науково-популярного тексту непідготовленим читачем.

Слід враховувати і що намітилося у наш час науково-технічного прогресу тенденцію до створення міжнародної термінології, єдиних найменувань понять, явищ сучасної науки, виробництва, що також сприяє закріпленню запозичених слів, які отримали міжнародний характер.

Питання для самоперевірки

Чим пояснюється поповнення російської лексики іншомовними словами?
Які шляхи проникнення лексичних запозичень у російську мову?
Які лексичні пласти виділяються російською залежно від походження слів?
Яке місце у російській лексиці займають старослов'янські слова?
Як освоюються російською мовою іншомовні слова?
За якими фонетичними і морфологічними прикметами можна назвати запозичені слова зі складу російської лексики?
Що таке кальки?
Які типи калік російською мовою вам відомі?
Які критерії вживання іноземних слів у мові?

Вправи

24. Проаналізуйте склад лексики у тексті з погляду її походження. Виділіть іншомовні слова, відзначаючи рівень їх асиміляції російською мовою. Вкажіть старослов'янизм. За довідками звертайтеся до етимологічних словників та словників іноземних слів.

Південний фасад будинку Салтикових звернено на Марсове поле. До революції теперішній парк був величезною площею, де проходили паради військ Гвардійського корпусу. За нею виднівся похмурий Інженерний замок зі своїм золоченим шпилем. Наразі будівля закрита старими деревами. У Пушкінські часи їм було всього десятка три роки.

Фасад посольського будинку ще не був зіпсований пізнішою надбудовою четвертого поверху.

На Марсове поле виходять вісім вікон колишньої квартири посла, одне з яких закладено; крайні вікна праворуч і ліворуч потрійні. Посередині поверху скляні двері ведуть на балкон, витриманий у суворих пропорціях олександрівського ампіру. Дуже красиві його масивні чавунні грати. Балкон був поставлений, ймовірно, в 1819 одночасно з усім третім поверхом з боку Марсова поля. ...Прилетівши до Ленінграда, я попросив дозволу оглянути південну частину третього поверху Інституту культури.

Тепер тут, в основному, міститься його бібліотека. Книжковим багатствам (нині понад триста тисяч томів) вже тісно в анфіладі колишніх кімнат графині Доллі...

П'ять апартаментів, що виходили на Марсове поле, – світлі та незмінно теплі приміщення. І в найсильніші морози тут ніколи не буває свіжо. Улюблені камелії графині та інші її квіти, мабуть, почувалися непогано в цих кімнатах навіть у похмурі петербурзькі зими. Було там затишно і Дар'ї Федорівні, яка, як ми знаємо, у деяких відносинах сама була схожа на оранжерейну квітку.

У реальному плані графиня, проживши багато років в Італії, принаймні в перші роки після приїзду в Петербург, важко переносила вітчизняні морози. Пригнічував її і самий прихід північної зими.

Оселившись у будинку Салтикових, вона записує 1 жовтня того ж 1829 року: «Сьогодні випав перший сніг – зима, яка триватиме у нас сім місяців, змусила стиснутись моє серце: дуже сильно має бути вплив півночі на настрій людини, бо серед такої щасливої існування, як моє, мені весь час доводиться боротися зі своїм сумом та меланхолією. Я себе за це дорікаю, але нічого не можу тут вдіяти - винна в цьому прекрасна Італія, радісна, сяюча, тепла, що перетворила мою першу молодість на картину, повну кольорів, затишку та гармонії. Вона накинула як би покривало на все моє решта життя, яке пройде поза нею! Небагато людей зрозуміли б мене в цьому відношенні, - але тільки людина, вихована і розвинулася на півдні, по-справжньому відчуває, що таке життя, і знає всю її красу ».

Слів немає, молода посолька, як мало хто, вміла відчувати і любити життя. Тільки відчувала її – повторимо ще раз – однобічно. Так було і раніше, в Італії, і в червоній вітальні Салтиківського будинку, де, мабуть, вона й заповнювала сторінки свого щоденника... Але колишніми її особистими кімнатами важко ходити без хвилювання. Ймовірно, вони не менші, ніж парадні апартаменти посольства, були тим, що давно прийнято називати «салоном графині Фікельмон», де, за словами П.А. Вяземського, «і дипломати, і Пушкін були вдома».

(Н. Раєвський.)

25. У реченнях з творів А. С. Пушкіна виділіть старослов'янізм. Вкажіть їх стилістичні функції, назвіть, де це можливо, російські відповідності.

1. Схиляючись на чужий плуг, підкоряючи бичам, тут рабство худе тягнеться по скрізь невблаганного власника. Тут тяжкий ярем до труни все тягнуть, надій і схильностей у душі годувати не сміючи, тут діви юні цвітуть для забаганки бездушної лиходія. 2. Страшись, о рать іноплемінних! Росії рушили сини; повстав і старий і молодий; летять на сміливих, серця їх помстою запалені. 3. Люблю я шалену молодість... 4. ...Там під сенію куліс молоді дні мої мчали. 5. Прислухайтеся до мого сумного голосу... 6. Я не бажав з такою мукою лобзати уста молодих Армід, чи троянди полум'яних ланить, чи персі, сповнені стомлення... 7. Пора покинути нудний брег... 8. ...Поля ! я відданий вам душею. 9. Але слава богу! живий ти, неушкоджений... 10. Привіт, плем'я молоде, незнайоме! 11. І я завжди вважав вас вірним, хоробрим лицарем... 12. Я відчинив їм житниці, я золото розсипав їм, я їм знайшов роботи... 13. Ні влада, ні життя мене не веселять... 14. чи не правда? - У пустелі, далеко від суєтної поголоски, я вам не подобалася ... 15. Я слухав і заслуховувався - сльози мимовільні і солодкі текли.

ЛЕКСИКА РОСІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ЇЇ РОЗНОВИДНОСТІ

Лексика як сукупність всіх слів даної мови цікавить як з погляду словотвори, а й з погляду активного і пасивного її вживання носіями російської.

Російська лексика – явище динамічне і активно що розвивається з часом. У мові та мовленні слова народжуються, живуть і вмирають. Нові слова, що з'явилися недавно, ми називаємо неологізмами і оказіоналізмами. Слова і вирази, що йдуть з лексики, називаються архаїзмами та історизмами. Неологізми та оказіоналізми, архаїзми та історизми відносяться до пасивного запасу мови. Слова ж, що порівняно часто використовуються в сучасній мові, що виражають щодо стійкі явища, факти, поняття сучасності, відносяться до лексики активної (або актуальної). Активною лексикою ми користуємось щодня. Вимовляючи вголос і зображуючи на листі слова дощ, вітер, робота, перехрестя, машина, дитина, сусіди, відмінник, школа, папірі т.д., ми беремо участь і в житті країни, і в суспільстві, і в житті нашої мови.

ЛЕКСИКА РОСІЙСЬКОЇ МОВИ З ТОЧКИ ЗОРУ ПОХОДЖЕННЯ

Походження лексики сучасної російської мови

Формування словникового складу російської – процес тривалий і складний. Поповнення російської лексики йшло двома напрямками:

1. Нові слова створювалися з наявних у мові словотворчих елементів (коріння, суфіксів, приставок. Так розширювалася і розвивалася споконвічно російська лексика.

2. Нові слова вливались в російську мову з інших мов у результаті економічних, політичних та культурних зв'язків російського народу з іншими народами.

Склад російської лексики з погляду її походження можна схематично у таблиці.

Споконвічно російська лексика

Найдавнішим пластом у складі споконвіку російської лексики є індоєвропейські слова , тобто слова, успадковані давніми мовами індоєвропейської сім'ї після розпаду індоєвропейської мовної спільності (до III-II ст. до н.е.). Подібність подібних слів виявляється при зіставленні багатьох індоєвропейських мов:

Російське: три;

Українське: три;

Сербохорватське: три;

Чеське: tfi;

Англійське: три;

Давньоіндійське: tra"yas(М. p.), trini, tri(СР р);

Латинське: tres;

Іспанське: tres.

До слів індоєвропейського походження належать:

1) Деякі терміни спорідненості: брат, дід, дочка, дружина, мати, сестра, синта ін.;

2) Назви тварин: бик, вовк, гуска, коза, кіт, вівцята ін.;

3) Назви рослин, продуктів харчування, різноманітних життєво необхідних понять: горох, дуб, просо, вода, м'ясо, день, дрова, дим, ім'я, місяцьта ін.;

5) Назви дій: берегти, бути(є), везти, веліти, вірити, крутити, бачити, дати, ділити, їсти(їсти), чекати, жити, мати, нестита ін.;

6) Назви ознак та якостей: білий, бадьорий, великий, босий, старий, живий, злийта ін.;

7) Прийменники: без, до, дота ін.

Загальнослов'янська лексика- Це слова, що виникли в період мовної єдності слов'ян (період з III-II ст. до н.е. до VI ст. н.е.). Загальнослов'янські слова виявляють фонетичну та смислову подібність у мовах південних та західних слов'ян.

Порівняти:

Українська: прапор(Східнослов'янський);

Болгарська: прапора(південнослов'янський);

Український: прапор(західнослов'янський);

У порівнянні з індоєвропейською лексикою в сучасній російській мові набагато більше загальнослов'янської лексики (не менше 2-х тисяч лексем), до того ж різноманітнішої за тематикою. До загальнослов'янської лексики відносяться:

1. Найменування людського тіла та тіла тварин: око, борода, губа, голова, черево, плече, ніс, рука, лобта ін.

2. Назви природних явищ: ранок, літо, весна, хмара, холод, грім, градта ін.

4. Назви рослин та тварин: липа, лист, клен, лопух, лоза, тополя, гриб; бик, коза, кінь, вівця, свиня, пес, корова, орел, лебідьта ін.

5. Назви знарядь праці: відро, веретено, граблі, вила, долото, серп, соха, ланцюг, шило, неводта ін.

6. Назви продуктів праці та продуктів харчування: пшоно, цибуля, сало, масло, зерно, жито, сметана, тістоі т.д.

7. Назви якості речей або їх властивостей: білий, чорний, холодний, солоний, міднийта ін.

8. Найменування кількості або порядку рахунку: один, два, три, перший, третійта ін.

9. Найменування процесів та процесів: рости, сидіти, спати, дихати, бачити, чути, плакати, їсти, писати, вчити іін.

Зрозуміло, багато хто з цих слів отримали надалі нові значення, а іноді втратили повністю старі.

У період загальнослов'янської єдності з'являється велика кількість прикметників, що позначають різноманітні ознаки та якості предметів та явищ: червоний, чорний; високий, довгий; гучний, здоровий, кислий, хитрий, яскравийта ін.

У цей же період виникає багато слів, що позначають різні дії та стани: в'язати, ворожити, ковтати, дивитися, гріти, тримати, доїти, дрімати, дзвеніти, чекати, бажатита ін.

До цього ж періоду відноситься поява деяких іменників, займенників, прислівників: один, чотири, вісім, сто, тисяча; ти, ми, ваш, який кожен; всередині, всюди, вчора, завтрата ін.

Східнослов'янська лексикавиникла у період східнослов'янської єдності (приблизно від VI до XIV – XV ст.). Це слова, спільні для мов східнослов'янської групи: російської, білоруської, української. Як правило, їх немає в інших слов'янських мовах. Порівняти:

Українська: гарний дах

Чеський: dobry strecha

Польський: dobry dach

Східнослов'янські слова інакше називають давньоруськимисловами, оскільки вони сягають давньоруської мови епохи Київської Русі (IX в.). Це різноманітна лексика, що відображає у всьому різноманітті політичне, економічне, соціальне та культурне життя давньоруської держави.

Східнослов'янська лексика є такими групами:

1. Характеристика людини: довгорукий, пронозливий, білобрисий, балагур, смирний, курносий, рябий, манірнийі т.д.

2. Предмети побуту: жаровня, коромисло, мотузка, діжка, косинка, лямка, оглобля, серм'ягата ін.

3. Найменування тварин: гадюка, зяблик, кішка, шкапа, селезень, собака.

4. Найменування рослин: груздь, жимолість, осока, осиката ін.

5. Слова кількості та рахунки: двадцять, сорок, тридцять, третина.

6. Дієслова: дзижчати, торкнутися, застрягти, виляти, миготіти, манити.

Власне російська лексика- Це слова, що виникли з моменту утворення російської народності (з XIV ст.) і що народжуються в мові і в даний час.

Власне російські слова, що з'явилися вже в період самостійного існування російської держави, відсутні в українській та білоруській мовах.

Порівняти:

Для слів цього розряду характерна наявність у складі наступних словотвірних елементів, специфічних російської:

1) Для іменників характерна наявність суфіксів із загальним значенням «інструмент, пристосування» -щик, (-чик), -овщик, -льщик, -лк, -овк, -к, -тель, -ість: муляр , розмітник, пірнальник, запальничка, роздягальня, листівка, зенітка, вогнегасник;

2) Дієслова, утворені такими способами:

а) суфіксально-префіксальний спосіб: розбігтися, скрикувати, додзвонитися,

б) відіменні дієслова: щільнувати, шевець;

3) Прислівники типу по-дружньому, по-хлоп'ячому;

4) Переважна більшість похідних прийменників та спілок:

а) прийменники: внаслідок, щодо, завдяки,

б) союзи: поки, щоб, тому що, тому щота ін.

Іншомовна лексика

Вся іншомовна лексика, що існує на даний момент у російській мові і що належить як до пасивного, так і активного запасу, може бути поділена на кілька груп:

1) Запозичені слова;

2) Інтернаціоналізми;

3) Екзотизи;

Кожен народ живе з-поміж інших народів. Зазвичай він підтримує із нею різноманітні зв'язку: торгові, промислово-економічні, культурні. Наслідок цих зв'язків – вплив народів та його мов друг на друга.

Мови контактуючих народів також відчувають взаємний вплив, адже вони – головний засіб міждержавного та міжособового спілкування. Основна форма мовного впливу одного народу на інший – запозичення іншомовних слів. Запозичення збагачує мову, робить її більш гнучким і зазвичай не ущемляє його самобутності, оскільки у своїй зберігається основний словник мови, властивий даної мови граматичний устрій, не порушуються внутрішні закони мовного розвитку.

Запозичення- Перехід одиниць однієї мови в іншу як наслідок взаємодії народів і мов, а також сама одиниця, що увійшла до російської мови в результаті такого переходу.

Залежно від того, що саме запозичується, розрізняють запозичення:

1) фонетичні(В російській мові не було фонеми<ф>, пізніше запозиченої з грецької мови),

2) морфологічні(запозичення морфем анти-, контр-, екс-, -ізм),

3) лексичні(Запозичення цілих слів: глюкоза, індекс) та ін.

Найбільш поширений та важливий тип – це лексичні запозичення.

Прямі запозичення характеризуються збереженням свого споконвічного звукового вигляду, з більш менш істотною адаптацією в російській мові. Особливий випадок – запозичення змістовної будови похідного слова: коли всі елементи цього слова, передаючись російською, перекладаються окремо. Такий процес запозичення шляхом перекладу називають семантичним запозиченням або калькуванням, а його результат – калькою (російське слово правопис- Калька з грец. orthos + grapho; надлюдина- калька з німецької uber+ Mensch).

Причини появи запозичень у російській мові:

1) потреба в найменуванні нової реалії, у своїй слово запозичується разом із освоєнням реалії ( автомобіль, метро, волейбол, сертифікат, ноутбук);

2) потреба у спеціалізації найменувань: іншомовне слово краще виконує роль терміна, споконвічне залишається у загальнонародній мові ( дериват та похідне, синтез та з'єднання, узагальнення);

3) потреба у більш короткому найменуванні ( топоніміяі географічні назви, резиденціяі місце постійного перебування уряду, глави держави);

4) потреба у стилістичній спеціалізації: запозичення набуває книжкового стильового забарвлення, споконвічне слово нейтрально ( інформувати та розповісти, повідомити; глобальний та повний, всеосяжний).

У процесі освоєння запозичених слів відбувається їх пристосування до закономірностей російської мови, зокрема, перетворюються звуки та звукосполучення (англ. meetingнім. Автомобільта русявий. мітинг, автомобіль), купуються російські граматичні категорії роду, числа тощо. Ступінь освоєності прямих запозичень у російській різна: повністю засвоєні старі запозичення можна від споконвічних слів лише з допомогою етимологічного аналізу ( школа, базар); зовні або семантично пізнавані запозичення називаються іноземними, або іншомовними словами; недостатньо освоєні запозичення є іншомовними вкрапленнями та варваризмами

Серед слів, запозичених російською з інших, особливо значний пласт старослов'янізмів– слів, які увійшли до давньоруської мови з спорідненого старослов'янського(давньоболгарського), який згодом став церковнослов'янською мовою. Старослов'янська мова набула широкого поширення на Русі після прийняття християнства в кінці X ст. Цією мовою були написані богослужбові книги, проповіді, молитви, житія святих. Це була літературна книжкова мова, яка служила головним чином для поширення релігії. – православного християнства

Кордони вживання цієї мови поступово розширювалися, вона зазнавала безперервного впливу давньоруської мови. У пам'ятниках давньоруської писемності (особливо у літописах) часті випадки змішання старослов'янської та давньоруської мов. Це свідчить у тому, що старослов'янизми були чужими запозиченнями і міцно зміцнювалися російською мовою близькі споріднені.

Зі старослов'янської мови до російської прийшли, насамперед, релігійно-церковні терміни: священик, хрест, жезло, жертвата ін.

Також російська мова запозичила зі старослов'янського багато слів, що позначають абстрактні поняття (насамперед моральні якості): влада, благодать, згода, всесвіт, лихо, чеснота, доброта, честьта ін.

Старослов'янізми, запозичені з російської поділяються на три групи:

1) слова, що мають співвідносні (однокорені) серед росіян: брег – берег, народжувати – народжувати, холод – холод;

2) слова, що не мають аналогів серед споконвічно російських: перст - палець, вуста - губи, ланіти - щоки, персі - груди;

3) семантичні старослов'янизми, тобто. слова, що мали в старослов'янському особливі значення (відмінні від значень цих слів у російській мові) і з цими значеннями увійшли до російської: бог(порівн. багатий), гріх(порівн. огріхи).

У старослов'янізмів є свої відмінні ознаки:

1) неповногласні поєднання -ра-, -ла-, -ре-, -ле-,співвіднесені з російськими повноголосними: -оро-, -оло-, -єре-,порівн.: брада – борода, брег – берег, град – місто, златий – золотий, молодість – молодість, череда – череда, шолом – шелом, млеко – молокота ін. ;

2) поєднання -жд-, ра-, ла-замість російської -ж-, ро-, ло-: вождь - ватажок, народження - народжувати, раб - робить, тур - човен;

3) початкові голосні а-, ю-, е-(порівн. ягня - ягня, я - виродок - юродивий, елань - олень, один - один).

Старослов'янізм-іменники характеризувались також особливими службовими морфемами – суфіксами -тел, -чий (вчитель, керманич, ловчий), приставками воз-, пре-, низ- (вихователь, пекло), ці ж приставки були і у дієслів ( скидати, виховуватиі т.д.).

Старослов'янізми, що збереглися в сучасній мові, зазвичай мають стилістичну піднесеність, використовуються для урочистості мови.

Скандинавських запозичень(шведських, норвезьких) у російській порівняно небагато. Більшість їх належить до стародавнього періоду. Поява цих слів зумовлено ранніми торговими зв'язками. Проте проникали як слова торгової лексики ( скриню, пуд,), а також морські терміни ( багор, гак, щогла, шхери, якір,), слова побутові (віра, тіун, тавро, ябеда). Також з'явилися власні імена Амскольд, Ігор, Олег, Ольга, Рюрік.

Найрізноманітнішими були запозичення з угро-фінських мов:

а) назви риб: акула, камбала, кілька, корюшка, навага, салака, сьомга, оселедець, сиг;

б) назва явищ природи: пурга, тундра,

в) назви рослин: ялиця;

г) назви національних страв: пельмені, манти;

д) назви транспортних засобів: нарти.

Запозичення з тюркських мовпереважно відносяться до XIII-XIV ст. - Періоду монголо-татарського ярма. До ранніх (загальнослов'янських) запозичень відносять окремі слова з мов аварів, хозар, печенігів та ін. ковила, тушканчик, перли, кумир, чертог, бісерта ін.

Тюркськими за походженням є насамперед слова, що називають:

а) одяг та взуття: армяк, башлик, башмак, ковпак, сарафанта ін.;

б) господарські будівлі та предмети побуту: комора, кабак, повсть, сережки, тасьма, товар, праска, валіза, чавун, комора, яр(крутий обрив) та ін.

в) предмети та засоби торгівлі: алтин, базар, гроші, скарбниця, караван,

г) породи або масти коней: аргамак(порода високих туркменських коней), чалий, буланий, гнідий, караковий, каурий, бурий.

Найчисленнішими з ранніх запозичень у російській є слова з грецької та латинськоїмов. Ці запозичення відбувалися переважно через письмові твори. У ранній період мовою-посередником для грецької мови був старослов'янська мова, а в пізніший період посередником для грецької та латинської мов стали французька, англійська та німецька мови.

Запозичення з грецької мови почали проникати у споконвічну лексику як із візантійського періоду (до прийняття Руссю християнства), і у X-XI ст. - Прийняття християнства. До таких запозичень відносять, наприклад, слова палата, блюдо, хрест, хліб(печений), ліжко, котелта ін. Значними були запозичення у період із IX по XI ст. і пізніше (так звані східнослов'янські). До них відносяться:

а) власні імена: Євген, Олена, Феодосії, Федірта ін.

б) богослужбова лексика: амінь, анафема, ангел, архангел, архієпископ, демон, євангеліє, ікона, клірос, лампада, митрополит, протоієрей, паламарта ін.;

в) наукові терміни: математика, філософія, історія, граматика, зошитта ін.;

г) побутова лексика: лазня, ліжко, лялька, балія, сандалі, цукор, лава, зошит, трапеза, оцет, ліхтарта ін.:

д) назви рослин та тварин: вишня, кедр, кипарис, огірок, буряк, кмин, кит, крокодилта ін..

Пізніші запозичення відносяться головним чином до галузі мистецтва та науки: аналогія, анапест, кафедра, клімат, критика, комедія, магніт, мантія, метал, музей, планета, сцена, вірш, ідея, логіка, психологія, фізика, хорей,та ін.

Книжковим шляхом у російську мову прийшли такі слова: алфавіт, монастир, орган, піраміда, сатана, театрта ін.

Слова з латинськогомови запозичуються переважно у XVII – XVIII століттях. У період XV – XVI ст. латинь стає літературною мовою у більшості країн Західної Європи та міжнародною мовою науки (насамперед медицини), тому з латинської мови запозичалася в основному наукова та суспільно-політична термінологія, а також адміністративні назви: аудиторія, глобус, декан,директор, диктант, дистанція, канцелярія, канікули, об'єкт, проект, проза, прокурор, ректор, республіка, суб'єкт, школа, іспитта ін.

Латинізми мають характерні ознаки, вони закінчуються на -розум (пленум, акваріум, опіум, консиліум), -ус (градус, радіус, статус), -тор (новатор, автор, екватор, диктор), -ент (абітурієнт, орнамент, документ).

Багато слів латинського походження складають групу міжнародного фонду термінів, наприклад: диктатура, конституція, корпорація, лабораторія, меридіан, максимум, мінімум, пролетаріат, процес, публіка, революція, республіка, ерудиціята ін.

В наш час наукові терміни нерідко створюються з грецького та латинського коріння, позначаючи поняття, невідомі в епоху античності: космонавт(Гр. kosmos- Всесвіт + гр. nautes- Море-плаватель); футурологія(Лат. futurum- Майбутнє + гр. logos- Слово, вчення); акваланг) лат. agua – вода + англ. lang – легка).

У російській мові багато запозичень із наступних груп західноєвропейськихмов:

а) німецька група (німецька, англійська, голландська);

б) романська група (французька, італійська, іспанська).

Значна кількість слів, запозичених з німецької мовиу період XVII – XVIII ст., тобто в епоху петровських соціально-економічних та культурних перетворень. Запозичення цього часу представлені такими групами:

а) військова лексика: гауптвахта, єфрейтор, командир, табір, патронташ, солдат, фельдшер, фельдфебм, фронт, шомпал, штаб, юнкерта ін.;

б) торгова термінологія: акція, агент, вексель, контора, прейскурант, процент, бухгалтер, штемпельта ін.;

в) галузь науки та мистецтва: мольберт, капельмейстер, краєвид, курорт;

г) побутова лексика: бутерброд, краватка, графин, рейтузи, капелюх, штиблетита ін.;

д) реміснича та технічна лексика: слюсар, верстак, рубанок, фуганок, клейстер, домкрат, шахта, дизельта ін.;

е) назви рослин та тварин: конюшина, шпинат, вальдшнепта ін.

З голландськогомови в цей же час запозичувалися різні слова, але в основному це була військова та морська термінологія: адмірал, баласт, верф, гавань, дрейф, каюта, кільватер, лоцман, рейд, рея, кермо, трап, фарватер, флот, швабра, шкіпер, шлюз, штиль, штурвалта ін.

З англійськоїмови до російської в епоху петровських реформ увійшли терміни кораблебудування, а починаючи з XIX ст. переважно запозичуються такі групи слів:

а) суспільно-політична лексика: бойкот, лідер, мітинг, парламентта ін.;

б) морська лексика: бот, бриг, баржа, мічман, траулер, трал, катер, шхуна, яхтаі т.д.;

в) спортивна термінологія: акваланг, аутсайдер, баскетбол, волейбол, гольф, спорт спортсмен, спринтер, футбол, хокейта ін.;

г) технічна та побутова лексика: біфштекс, бюджет, джемпер, джентльмен, джерсі, док, кемпінг, котедж, лайнер, ліфт, макінтош, пудинг, рейка, ром, віскі, грог, светр, сервіс, слайд, тортта ін.

У ряду англійських запозичень є відмінна риса: вони часто мають «інгову» форму, порівн. блюмінг, спіннієнг, браунінг, хакінг, хостингта ін.

Значна кількість слів була запозичена з французькоїмови у другій половині XVIII – на початку XVIIIІ ст. Саме тоді французька мова стає салонним мовою російського дворянства. Запозичуються такі пласти лексики:

а) побутова лексика: абажур, бал, балкон, барак, батист, батон, блуза, буфет, жакет, жилет, кабінет, кашне, корсаж, костюм, люстра, манто, меблі, пальто, салат, салон, трюмо, туалет, фрак, поверхта ін.;

б) лексика мистецтва: актор, амплуа, амфітеатр, анонс, антракт. афіша, балет, бельетаж, ноктюрн, ложа, партер, п'єса, рампа, режисер, репертуар, роль, суфлер, сюжет, фарс, фойє, естрадата ін.;

в) військова лексика: авангард, агресія, атака, батальйон, пролом, гарнізон, генерал, дезертир, десант, кавалерія, канонада, корпус, кур'єр, лейтенант, марш, маневри, маршал, патруль, редут, салют, сапер, траншеята ін.

З італійськоїмови в російську прийшли терміни мистецтва, а також побутова лексика: адажіо, акорд,алегро, арія, бароко, браво, буффонада, віртуоз, карнавал, лібрето, соло, соната, сонет, сопрано, тенор, фальцет; папір, вермішель, цукерка, макарони, содата ін.

Незначна кількість слів прийшла в російську іспанськоїмови: банан, жасмин, серенада, кастаньєти, гітара, мантілья, каравелла, лимон, сигара, томатта ін.

Інтернаціоналізми– це іншомовні слова, переважно наукові та технічні терміни, утворені з давньогрецьких та латинських елементів (кореневі та афіксальні морфеми, цілі слова). Вони існують не тільки в російській мові, але й у всіх мовах, носії яких контактую з носіями інших мов (наприклад, англійці з французами, німці з іспанцями), тому називаються інтернаціоналізмами. Наприклад: автомобіль, демократія, філософія, республіка, телефон, телеграф, міліметр, космодромта ін.

Специфіка інтернаціоналізмів полягає в тому, що вони не мають «мовної батьківщини», тобто живої та функціонуючої мови, з якої вони запозичені. Інтернаціональні слова та терміни у кожному з розвинених сучасних мов становлять значний шар лексики. Постійне збільшення цього шару свідчить про все зростаючу тенденцію до створення свого роду міжнародного лексичного фонду, що полегшує порозуміння між представниками різних мов, держав, культур.

Серед запозичень є і освоєні російською мовою слова, які різко виділяються і натомість російської лексики. Особливе місце серед таких запозичень займають екзотизи (від грец. exoukos – чужий, іноземний) – слова, які характеризують специфічні особливості життя різних народів і вживаються в описах неросійської дійсності. Так, під час зображення побуту Японії використовуються слова кімоно, саке, суші таін Екзотизми немає російських синонімів, тому звернення до них в описах національної специфіки продиктована необхідністю.

В екзотичній лексиці відносяться:

1) Назви грошових одиниць: динар(Югосл.), драхма(грец.), ієна(яп.), песо(ісп.) та ін;

2) Назви титулів, посадових осіб, людей за родом занять: абат(Іт.), бек(тюрк.), бобі(прізвисько поліцейського в Англії), гейша(яп.), гетьман(польськ.), гондольєр(Іт.), дон(ісп.), канцлер(Нім.), рикша(Інд.) та ін;

3) Назви жител: вігвам(індіан.), яранга(чукот.) та ін;

4) назви танців, музичних інструментів, свят: гопак(укр.), зурна(Вант.), кастаньєти(ісп.), фієста(ісп.) та ін;

5) Назви одягу: жупан(укр.), кімоно(яп.), сарі(Інд.) та ін;

6) Назви страв та напоїв: віскі(англ.), пудинг(англ.) та ін;

7) Назви державних установ: Парламент(англ.), рейхстаг(Нім.), сейм(польськ.), хурал(монг.) та ін.

Іншомовні вкраплення (варваризми) –це іноземні слова чи висловлювання, в повному обсязі освоєне мовою і сприймається як чужорідне, як порушення загальноприйнятої мовної норми. З часом ці слова можуть або вийти з обігу і забути (наприклад, «комільфо»), або отримати ходіння в обмежених сферах (професіоналізм, сленг) – як нинішні «пейджер» або «хакер», або стати широко вживаним – як, наприклад , "парасолька", "спеціальний" або "інформація".

При цьому можливі варіанти - збереження графічної форми, взятої з рідної мови, або графічне оформлення за правилами нової мови (в останньому випадку можуть тривалий час співіснувати рівноправні варіанти написання, як, наприклад, «ріелтор» і «ріелтер»).

Приклади варваризмів: констебль, паб(Англіцизм), мосьє, су, кюре(Галицизми), бій-френд, бізнес-вумен(американізми), акрополь, некрополь, антропос(грецизми) тощо.

Поряд із запозиченнями іншомовної лексики в російській мові відбуваються процеси калькування(від фр. Caique – копія) – створення слів із споконвічного матеріалу, але за іншомовними зразками. Слова-кальки утворюються шляхом заміни кожної значущої частини іншомовного слова морфемою, що є в російській мові. Так, наприклад, латинське слово in–sect–ітпослужило зразком для російської на–секом–ое:частини -inвідповідає приставка на-,коріння -sec -відповідає корінь -Сіком-,закінченню порівн. нар. -ітвідповідає закінчення того ж роду -ое.

Існує чотири типи калік:

1)калька лексична (словотвірна) – слово, створене за іншомовною словотворчою моделлю, але з матеріалу даної мови. Наприклад, лат. agriculture – землеробство; франц. demimonde – напівсвітло, англ. sky-scraper – хмарочос.Серед інших словотвірних калік можна відзначити такі слова як літописець, живопис(з грецької); водень, прислівник(З латинського); уявлення, півострів, людяність(З німецької); підрозділ, зосередити, враження(З французької).

2)калька семантична - Отримання словом нового, переносного значення під впливом іноземного слова. Слово витонченийпід впливом франц. raffineнабуло також значення « вишуканий, витончений».

Французьке слово clou,крім свого основного значення "цвях" має переносне значення - "головна принада театрального представлення, програми". Цей сенс вплинув на вживання та російського слова цвях: зкінця XIX століття у російській мові з'являються вирази цвях сезону, цвях програмита ін.

3)калька синтаксична – синтаксична конструкція, утворена за моделлю іноземної мови. Так, наприклад, слово платформау значенні «політична програма партії, громадської групи» стало вживатися під впливом значення слова platformанглійською мовою; слово блок у значенні «союз партій чи угруповань» під впливом такого ж слова у німецькій мові та ін.

4)фразеологічна калька – буквальний переклад іншомовного обороту частинами, франц. отримати les measures – вжити заходів; ньому. Im Ganzen und Vollen - цілком і повністю.

Від калік слід відрізняти півкальки – слова, що складаються із запозиченого та власного елементів, але за словотворчою структурою відповідні іншомовному слову-прототипу. Такі, наприклад, слова телебачення, гуманність.Слово відрядженнявиникло від німецького слова kommandier+ російські морфеми -овкі – а.

Словниковий склад сучасної російської пройшов тривалий шлях становлення. Наша лексика складається не тільки з давніх-давен російських слів, але і зі слів, запозичених з інших мов. Іншомовні джерела поповнювали та збагачували російську мову протягом усього процесу її історичного розвитку. Одні запозичення зроблено ще давнини, інші, завдяки розвитку російської - порівняно недавно.

Споконвічно російська лексиказа своїм походженням неоднорідна: вона складається з кількох нашарувань, які різняться часом їхнього утворення.

Найдавнішими серед споконвіку російських слів є індоєвропеїзми- Слова, що збереглися від епохи індоєвропейської мовної єдності. Індоєвропейська мовна спільність дала початок європейським та деяким азіатським мовам (наприклад, бенгальському, санскриту).

До індоєвропейської прамови-основи сходять слова, що позначають рослини, тварин, метали та мінерали, знаряддя праці, форми господарювання, види спорідненості тощо: дуб, лосось, гусак, вовк, вівця, мідь, бронза, мед, мати, син, дочка, ніч, місяць, сніг, вода, новий, шитита ін.

Інший пласт споконвічно російської лексики складають слова загальнослов'янськіуспадковані нашою мовою із загальнослов'янської (праслов'янської), що послужило джерелом для всіх слов'янських мов. Ця мова-основа існувала в доісторичну епоху на території міжріччя Дніпра, Бугу та Вісли, заселеної давніми слов'янськими племенами. До VI-VII ст. н. е. загальнослов'янська мова розпалася, відкривши шлях до розвитку слов'янських мов, у тому числі і давньоруської. Загальнослов'янські слова легко виділяються у всіх слов'янських мовах, спільність походження яких очевидна й у час.

Серед загальнослов'янських слів дуже багато іменників. Це насамперед конкретні іменники: голова, горло, борода, серце, долоня; поле, гора, ліс, береза, клен, віл, корова, свиня; серп, вила, ніж, невод, сусід, гість, слуга, друг; пастух, пряха, гончар. Є й абстрактні іменники, але їх менше: віра, воля, вина, гріх, щастя, слава, лють.

Третій пласт споконвічно російських слів складається з східнослов'янської(давньоруської) лексики, що розвинулася на основі мови східних слов'ян, однієї з трьох груп давніх слов'янських мов. Східнослов'янська мовна спільність склалася до VII-IX ст. н. е. на території Східної Європи. До племінних спілок, що мешкали тут, сягають російська, українська та білоруська народності. Тому слова, що залишилися нашою мовою від цього періоду, відомі, як правило, і в українській, і в білоруській мовах, але відсутні в західних і південних слов'ян.

У складі східнослов'янської лексики можна назвати: 1) назви тварин, птахів: собака, білка, галка, селезень, сніговик; 2) найменування знарядь праці: сокира, клинок; 3) назви предметів домашнього побуту: чобіт, ківш, скринька, рубль; 4) назви людей за професією: тесляр, кухар, шевець, мірошник; 5) назви поселень: село, слобода.

Четвертий пласт споконвіку російських слів складає власне російська лексика, що сформувалася після XIV ст., тобто в епоху самостійного розвитку російської, української та білоруської мов. У цих мовах вже є свої еквіваленти для слів, що належать власне російській лексиці. Власне російські слова виділяються, як правило, похідною основою: муляр, листівка, роздягальня, спільність, втручаннята під.

Особливе місце у складі російської лексики серед слов'янських запозичень займають старослов'янські слова, або старослов'янизми(Церковнослов'янізм). Це слова найдавнішої слов'янської мови, добре відомої на Русі від часу поширення християнства (988 р.).

З неслов'янських мов найперші запозичення на російську мову ще VIII-XII ст. З скандинавськихмов (шведської, норвезької) до нас прийшли слова, пов'язані з морським промислом: шхери, якір, гак, багор, власні імена: Рюрік, Олег, Ольга, Ігор, Аскольд. У офіційно-ділової мови Стародавньої Русі вживалися застарілі тепер слова віра, тіун, ябеда, тавро.

Найзначнішим впливом на мову Стародавньої Русі був вплив грецькоїмови. Київська Русь вела жваву торгівлю з Візантією, і проникнення грецьких елементів у російську лексику почалося ще до прийняття християнства на Русі (VI ст.) і посилилося під впливом християнської культури у зв'язку з хрещенням східних слов'ян (IX ст.), поширенням богослужбових книг, перекладених з грецької мови на старослов'янську.

Грецькими за походженням є багато назв побутових предметів, овочів, фруктів: вишня, огірок, лялька, стрічка, балія, буряк, ліхтар, лава, лазня; слова, пов'язані з наукою, просвітою: граматика, математика, історія, філософія, зошит, алфавіт, діалект; запозичення в галузі релігії: янгол, вівтар, амвон, анафема, архімандрит, антихрист, архієпископ, демон, ялин, євангеліє, ікона, ладан, келія, схіма, лампада, монах, монастир, паламар, протоієрей, панахида

Латинськиймова також зіграла чималу роль збагаченні російської лексики (зокрема і термінології), пов'язаної переважно зі сферою науково-технічного і політичного життя. До латинського джерела сходять слова: автор, адміністратор, аудиторія, студент, екзамен, екстерн, міністр, юстиція, операція, цензура, диктатура, республіка, депутат, делегат, ректор, екскурсія, експедиція, революція, конституціяі т.д.

Мова як система перебуває у постійному русі, розвитку, і рухливим рівнем мови є лексика: вона насамперед реагує попри всі зміни у суспільстві, поповнюючись новими словами. У той самий час найменування предметів, явищ, які отримують більше застосування у житті різних народів, дуже виходять із употребления.

У кожний період розвитку мови у ньому функціонують слова, що належать до активному словниковому запасу, що завжди використовуються в мові, і слова, що вийшли з повсякденного вживання і тому отримали архаїчне забарвлення. У той самий час у лексичній системі виділяються нові слова, які лише входять у неї і тому здаються незвичними, зберігають відтінок свіжості, новизни. Застарілі й нові слова є дві принципово різні групи у складі лексики пасивного словникового запасу.